Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 904/1535/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С.,суддівГоголь Т.Г., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 рокуу справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом Павлоградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськдо Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.про відшкодування збитків у розмірі 11 884,80 грн.

за участю представників

прокуратури: не з'явився,

позивача: не з'явився,

відповідача: Гнєзділова Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Павлоградський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі за текстом - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до спеціального фонду Державного бюджету України 3 565, 44 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30 % грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради 2 376, 96 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20 % грошових стягнень за шкоду, та до спеціального фонду місцевого бюджету Поперечненської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 5 942,4 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50 % грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до спеціального фонду Державного бюджету України 3 565, 44 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30 % грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради 2 376, 96 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20 % грошових стягнень за шкоду, та до спеціального фонду місцевого бюджету Поперечненської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 5 942,4 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50 % грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що внаслідок протиправних дій підприємства відповідача відбулось порушення порядку користування природними ресурсами та допущено забруднення водних об'єктів; Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області були складені протоколи про адміністративне правопорушення та прийняті постанови про накладання адміністративного стягнення на підприємство відповідача, однак у зв'язку з тим, що відповідачем завдані збитки у розмірі 11 884,80 грн. в добровільному порядку сплачено не було і встановлено наявність всіх складових елементів цивільного правопорушення, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурором та позивачем відзивів на касаційні скарги подано не було.

Розпорядженням від 16.09.2014 року № 03-05/1805 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Гоголь Т.Г., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурора та позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області із залученням державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у період з 11.01.2013 року по 31.01.2013 року, з 21.02.2013 року по 06.03.2013 року та з 28.03.2013 року по 10.04.2013 року проведено перевірки з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства філією "ПРУВОКС" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

За результатами проведеної перевірки встановлено, що філією "ПРУВОКС" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" в р. Самара скинуто недостатньо очищених зворотних вод з ставка-накопичувача в б. Свідовок, що є порушення ст. ст. 44, 70 Водного кодексу України та спричинено шкоду інтересам держави.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження протиправних дій відповідача, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області надала докази неправомірності поведінки особи, вини завдавача шкоди, наявності шкоди.

Факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме ст. ст. 44, 70 Водного кодексу України у період з 11.01.2013 року по 31.01.2013 року, з 21.02.2013 року по 06.03.2013 року та з 28.03.2013 року по 10.04.2013 року, підтверджено: актом перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України від 11.01.2013 - 31.01.2013 року, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 21.02.2013 - 06.03.2013 року, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин в об'єкти довкілля від 28.03.2013 - 10.04.2013 року, які були складені у присутності директора філії Абросимова П.І. та підписані головним інженером без зауважень та заперечень.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі філією "Павлоградське регіональне управління по водопостачанню і очистці каналізаційних стоків" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" в результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 01.01.2013 року по 29.03.2013 року, проведений в.о. першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області Скляр Д.О. в липні 2013 року, здійснено на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783).

Згідно вказаного розрахунку, загальна сума збитків за забруднення р. Самара зворотними водами ставка - накопичувача в б. Свідовок філією "ПРУВОКС" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" в період з 01.01.2013 року по 29.03.2013 року складає 11 884, 80 грн.

Як вбачається з листа філії "ПРУВОКС" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 29.05.2013 року № 361, період нарахування збитків брався за період з 01.01.2013 року по 29.03.2013 року, тобто починаючи з першого відбору проб вод (01.01.2013 року) по останній відбір проб вод (по 29.03.2013 року).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за порушення вимог природоохоронного законодавства було складено протоколи № 01150 про адміністративне правопорушення від 29.01.2013 року, № 01148 про адміністративне правопорушення від 06.03.2013 року і винними особами (працівниками підприємства відповідача) в добровільному порядку сплачені адміністративні стягнення у вигляді штрафів на підставі постанов про накладання адміністративного стягнення.

Разом з тим, докази сплати відповідачем суми майнової шкоди у розмірі 11 884,80 грн. в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про відшкодування збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Водного Кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково-обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водне законодавство є складовою частиною екологічного законодавства і формується на його загальних принципах, із врахування специфіки екологічних відносин, що виникають в процесі водокористування.

Статтею 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та АР Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях серед іншого належить державний контроль за використанням та охороною поверхневих і підземних вод.

Відповідно до п. п. 4.2, 6.8, 6.11, 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року за № 429 Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; виконує відбір проб та інструментально-лабораторні і вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунту, вод, розраховує розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являє претензії; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

В статті 66 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У відповідності до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил спеціального водокористування.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ч. ч. 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищезазначені правові приписи та обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про законність та обгрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність і наявність в даній справі всіх складових елементів цивільного правопорушення: розмір шкоди, протиправність діяння, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправною поведінкою, вина заподіювача шкоди, та того факту, що відповідачем завдані збитки у розмірі 11 884,80 грн. в добровільному порядку сплачено не було.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги твердження відповідача щодо невірного розрахунку суми збитків та необхідності призначення судової експертизи з метою перевірки правильності розрахунку позивача, оскільки судами було встановлено, що такий розрахунок проведений на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783; інші дані, хімічні дослідження, які б підтверджували неправомірність розрахунків, відповідачем не надано; до того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних та обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року у справі № 904/1535/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга