Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №909/573/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 909/573/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі № 909/573/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, 2) Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, 3) Відділу Держгеокадастру у Снятинському районі Івано-Франківської областіпровизнання недійсним та скасування рішення

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОСОБА_4- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - відповідача-3не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, Відділу Держгеокадастру у Снятинському районі Івано-Франківської області, в якій просила суд визнати недійсним та скасувати рішення сесії Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 22.04.2010 № 273-27/2010.

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення не відповідає вимогам діючого земельного законодавства та порушує права позивача, як землекористувача.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.10.2015 (суддя Шіляк М.А.) у даній справі позов задоволено повністю. Судове рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (головуючий Кузь В.Л., судді: Данко Л.С., Малех І.Б.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Судові витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладено на позивача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, Хутір-Будилівська сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області, Відділ Держгеокадастру у Снятинському районі Івано-Франківської області не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням № 273-27/2010 від 22.04.2010 Хутір-Будилівська сільська рада затвердила Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3417 га для обслуговування складських приміщень та доручила сільському голові заключити договір оренди земельної ділянки.

22.04.2010 між Хутір-Будилівською сільською радою Снятинського району та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3417 га для обслуговування складських приміщень, за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2010 Хутір-Будилівська сільська рада Снятинського району прийняла рішення № 27-2/2010 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", яким вирішила, зокрема, продати Фізичній особі-підприємцеві ОСОБА_5 вказану земельну ділянку та зобов'язала виготовити державний акт.

16.03.2011 між Хутір-Будилівською сільською радою Снятинського району та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

28.12.2012 на підставі рішення Хутір-Будилівської сільської ради від 22.04.2010 № 273-27/10 на ім'я ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 28.12.2012, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 262520001002655.

Відповідно до витягів про реєстрацією права власності на нерухоме майно від 23.10.2003 право власності на складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_5 виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08.09.2003, а право власності в позивача на деревообробний цех за цією ж адресою виникло на підставі договору купівлі-продажу 19.04.2004 (а.с.18).

В позові позивач послався на те, що він є власником нежитлових приміщень деревообробного цеху та складів, розташованих у АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 0,3881 га. В процесі оформлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки Відділ Держземагенства Снятинського району відмовив йому у погодженні проекту з огляду на те, що земельна ділянка, яка надавалася йому у користування та планувалася для подальшого відведення, частково накладається на частину земельної ділянки (0,01 га), право власності на яку було оформлено за відповідачем-1 - Приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2. Під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порушення статті 198 ЗК України не було погоджено меж земельної ділянки з позивачем, як суміжним землекористувачем.

Позивач також зазначив, що у користування ФОП ОСОБА_5 неправомірно перейшла земельна ділянка площею 0,01 га, на якій розміщений його деревообробний цех. Неправомірність використання ФОП ОСОБА_5 цієї земельної ділянки та незаконність її переходу до останнього підтверджується актами перевірки Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 26.10.2012, від 15.04.2013 і її листами від 29.10.2012 № 04-01/1141, 19.04.2013 № 04/01-1379 та матеріалами прокурорської перевірки.

У зв'язку з наведеним, позивач вважає рішення Хутір-Будилівської сільської ради № 273-27/2010 від 22.04.2010 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 протиправним та таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд послався на те, що оспорюване рішення сесії Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області прийняте у відповідності до вимог чинного на час прийняття рішення земельного законодавства.

До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що право позивача на користування земельною ділянкою площею 0,3881 га за адресою: АДРЕСА_1 не оформлено у встановленому законом порядку, позивачем не доведено, що необхідна для обслуговування його об'єктів нерухомості земельна ділянка згідно з встановленими нормами накладається на земельну ділянку відповідача-1 - ФОП ОСОБА_5

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Права користування та права власності на землю унормовано Главами 5, 14 розділу ІІІ Земельного кодексу України. Підстави набуття права на землю визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

За приписами наведеної норми (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України (статті 25, 29, 30 Закону України "Про землеустрій").

Згідно з приписами статті 50 названого Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Необхідність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачена і статтею 198 Земельного кодексу України. Разом з тим, механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначався Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (чинною на час виникнення спірних правовідносин). Пунктами 10, 11 цього Порядку передбачалося, що погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок прийняття спірного рішення в користування відповідача-1 - ФОП ОСОБА_5 перейшла земельна ділянка орієнтовною площею 0,01 га, яка перебувала в користуванні позивача - ФОП ОСОБА_4 і на якій розмішено приміщення деревообробного цеху, яке належить останньому на праві приватної власності.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га, яка перебувала в користуванні позивача та незаконного переходу до відповідача ФОП ОСОБА_5, виходячи з актів перевірки Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 26.10.2012 та 15.04.2013, а також листів Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 29.10.2012 № 04-01/1141 та від 19.04.2013 № 34-01/1379. Відповідно до цих актів, встановлено, що відповідачем ФОП ОСОБА_5 самовільно зайнято земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача. На підставі перевірки, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.10.2012 № 000025 відповідача ФОП ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки.

Матеріалами справи вищезазначене також підтверджено, зокрема:

1. Листом-відповіддю Управління Держкомзему у Снятинському районі Івано-Франківської області від 15.11.2012 № 02-04-30/1081, в якому Управління Держкомзему вказало та визнало, що проектна організація допустила відхилення з картографічних розмірах земельної ділянки та помилки у погодженні з суміжними землекористувачами. Рекомендовано сільській раді вжити невідкладних заходів щодо правильного встановлення межових знаків, а проектній організації негайно провести зміни у розміщенні земельної ділянки з прив'язкою координат із збереженням величини площі, яка надається у власність.

2. Листом-відповіддю Управління Держкомзему у Снятинському районі Івано-Франківської області від 22.03.2013 № 303/10/08, в якому вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_5 до архіву не передано.

3. Листами-відповідями Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 21.11.2012 № 271 та від 21.11.2012 № 272 в яких, сільська рада вказала та визнала, що при проведенні робіт по виготовленню проекту відведення ФОП ОСОБА_4 2012 року виявилася помилка, допущена проектною організацією, із-за якої частина земельної ділянки накладається на іншу. Факт даної помилки не заперечує ФОП ОСОБА_5 Виявилося що, в натурі ФОП ОСОБА_5 погоджено одну конфігурацію земельної ділянки, а в проекті відведення відображено іншу. Сільська рада вважає, що відповідальність за виникнення даної помилки несе проектна організація.

4. Листом-відповіддю Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 19.12.2012 № 303/02-03, в якому повідомлено, що ФОП ОСОБА_5 з проханням щодо надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою не зверталася і рішення щодо цього питання сільською радою не приймалося.

5. Листом-відповіддю прокуратури Снятинського району Івано-Франківської області від 25.03.2013 № 68-125-12, в якому прокуратура зазначила на порушення чинного Земельного кодексу України та необхідність звернення до суду.

Рішенням сесії Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 20.11.2012 № 195-13/2012 було внесено зміни в проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 площею 0,3417 га для обслуговування складських приміщень в с. Хутір-Будилів по вул. Нова 26 змінивши в графічній частині даного проекту конфігурацію плану земельної ділянки, не змінюючи загальної площі. Однак, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в Державному акті конфігурація земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 площею 0,3417 га для обслуговування складських приміщень в с. Хутір-Будилів по вул. Нова 26 не була змінена.

В абз. 5, 6 п. 5 рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 № 1-зп (у справі щодо несумісності депутатського мандату) роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірне рішення сесії Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 22.04.2010 № 273-27/2010 не було змінене.

Ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Встановивши факт допущення помилки щодо площі земельної ділянки, що перейшла в користування ФОП ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення сільської ради, яким затверджено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам діючого на той час законодавства, а також порушує права позивача, як суміжного землекористувача, відтак підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

З приводу посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не набув у встановленому законом порядку права на земельну ділянку, оскільки не оформив право на неї, колегія зазначає наступне.

Ч.2 ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 19.04.2004) передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З огляду на приписи ст.ст. 182, 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З наведених положень законодавства випливає, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому, новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, у зв'язку з придбанням позивачем у власність нежитлового будинку (деревообробного цеху) виникла підстава для оформлення права користування відповідною земельною ділянкою.

Оскільки сукупність наведених обставин, зокрема, факт накладання земельної ділянки позивача на частину земельної ділянки (0,01 га) відповідача-1 -ФОП ОСОБА_5, не спростовано у передбачений законом спосіб, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати наступні питання.

1. Чи є в справі власність або володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу Конвенції ? 2. Чи мало місце втручання у право мирного володіння майном ? 3. Чи втручання "передбачене законом" і чи відповідає такий закон критерію "якості" ? 4. Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства" ? 5. Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном ?

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В розумінні автономних термінів, які застосовуються судом в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції, судом розглядаються справи щодо порушення права власності.

Таким чином, розгляд справи про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є спором про власність.

Спірне рішення сесії Хутір-Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнято без врахування прав та інтересів позивача, про які зазначено у цій постанові, тому його слід вважати незаконним втручання у право мирного володіння майном. При розгляді цього питання суди повинні уникати формального підходу розгляду справи і у разі встановлення порушеного права приймати рішення про його відновлення, що, в даному випадку, не враховано судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 909/573/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2015 у справі № 909/573/15 залишити в силі.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова