Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 923/996/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року у справі №923/996/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" про стягнення суми,

Встановив:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" 43 565 736,51 грн., з яких: 34 039 624,01 грн. - сума основного боргу, 2 218 318,16 грн. - сума інфляційних втрат, 4 862 536,97 грн. - сума пені та 2 445 257,37 грн. - сума 3 % річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 34 039 624,01 грн., 2 218 318,16 грн. інфляційних втрат, 2 445 257,37 грн. 3% річних та 64 923,26 грн. судового збору; в частині стягнення 4 862 536,97 грн. пені - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2010 року між ТОВ "Волари Експорт" і ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір поставки №27/04-16 ВЭ-АФ 2010, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар - сільськогосподарську продукцію.

П. 9 договору поставки було визначено, що покупець перераховує продавцю 100% вартості кожної партії товару на умовах і в строки, вказаних у відповідних додатках до договору поставки.

При цьому, приписами п.10 договору поставки передбачено, що у випадку прострочення поставки товару на строк більше 10 днів, покупець вправі переглянути ціну товару або розірвати договір в односторонньому порядку, а продавець зобов'язаний здійснити повернення всіх раніше отриманих на його рахунок грошових коштів отриманих за цим договором.

На виконання умов договору поставки, 27 квітня 2010 року сторони уклали Додаток №1 до договору поставки, яким визначили умови поставки та розмір партії товару, відповідно до яких, відповідач зобов'язався поставити партію соняшнику у кількості 18 148,826 тонн, вартістю 55 662 450,01 грн. у строк до 1 травня 2010 року, а покупець зобов'язався оплатити 100% вартості партії соняшнику протягом трьох днів з моменту укладення цього договору.

29 квітня 2010 року ТОВ "Волари Експорт" платіжним дорученням №659 (а.с. 33) перерахувало на рахунок відповідача 55 662 450,01 грн. обумовленої договором поставки передоплати.

Однак відповідач, в порушення умов договору поставки, не здійснив поставку товару.

У зв'язку з неможливістю здійснити поставку товару, відповідач частково повернув ТОВ "Волари Експорт" суми передоплати, а саме 25 284 067,73 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами без претензій та зауважень 1 березня 2014 року, борг відповідача перед ТОВ "Волари Експорт" за договором поставки, станом на зазначену дату, складає 34 039 624,01 грн. (а.с. 36)

В подальшому, ТОВ "Волари Експорт" (клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (фактор) уклали договір факторингу №01 від 3 червня 2014 року, яким клієнт відступив факторові свої права грошової вимоги до відповідача щодо повернення авансового платежу у розмірі 34 039 624,01 грн., а також право вимоги на сплату неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за договором поставки; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі договору поставки; інші будь-які права вимоги до боржника за договором поставки, що існують на момент укладення цього договору та/або виникають в майбутньому відповідно до умов договору поставки.

Про уступку права вимоги повернення попередньої оплати та інших платежів позивачу ТОВ "Волари Експорт" повідомив відповідача листом від 10 червня 2014 року.

Суд першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновків стосовно обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача 34 039 624,01 грн. передоплати за товар, сум інфляційних втрат і 3% річних та стосовно безпідставності вимог в частині стягнення сум пені.

Зазначені висновки попередніх інстанцій є правильними лише частково з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату товару здійснено, а сам товар не поставлено, відповідно до частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо виникнення у відповідача обов'язку повернути суму перерахованої передоплати за товар, що було ним виконано лише частково, є обґрунтованими і законними.

При цьому, ст. 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу відповідно до статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачу було надіслано лист про зміну первісного кредитора позивачем.

При цьому є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати неповернуту суму передоплати саме позивачу в зв'язку із неотриманням вимоги про повернення передплати, оскільки, як було встановлено попередніми інстанціями, пунктом 10 договору поставки було передбачено, що у разі неможливості реалізації покупцем свого права власності на товар, що виник з вини продавця, після перерахування грошових коштів, продавець повинен протягом 2-х днів усунути виниклі перешкоди, а при неможливості - повернути грошові кошти та відшкодувати збитки, які поніс покупець внаслідок даних обставин. Тобто, враховуючи положення п. 10 договору, який, відповідно до матеріалів справи (а.с. 188-191), не визнаний недійсним в судовому порядку, строк виконання зобов'язання щодо повернення відповідачем передплати позивачу, на момент звернення до суду з даним позовом вже настав і відповідач частково виконав зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів отримання позивачем від ТОВ "Волари Експорт" документів, що надають останньому право вимоги на отримання будь-яких грошових коштів, що були сплачені за договором поставки, спростовуються актом прийому-передачі, який є додатком 2 до договору факторингу №01 від 3 червня 2014 року. Відповідно до зазначеного акту, з моменту його підписання клієнт передав, а фактор прийняв оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а саме договір поставки №27/04-16 ВЭ-АФ 2010 від 27 квітня 2010 року, додатки до нього та додаткову угоду від 14.04.2011 року. В тексті акту зазначено, що даний акт є підтвердженням передачі клієнтом вказаних в ньому документів на користь фактора.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для задоволення вимог в частині стягнення суми попередньої оплати є правильними.

Водночас застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором не встановлено і не визначено такого розміру законом або іншим актом цивільного законодавства.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену пунктом десять договору поставки.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є помилковими і підлягають скасуванню. В задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для стягнення вказаних сум.

Висновки, викладені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій стосовно відмови у стягнення пені, з огляду на помилковість її нарахування, а саме невірно визначений період нарахування, є правильними, а тому судові рішення попередніх інстанцій в частині підлягають залишенню без змін.

З огляду на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями до спірних правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України, постановлені у справі судові рішення в частині стягнення 2 218 318,16 грн. інфляційних втрат, 2 445 257,37 грн. 3% річних не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами чинного законодавства, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В решті судові рішення слід залишити без змін.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, підлягають перерозподілу сплачені сторонами суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року у справі №923/996/14 в частині стягнення 2 218 318,16 грн. інфляційних втрат і 2 445 257,37 грн. 3 % річних скасувати. В задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року у справі №923/996/14 в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ - 33731096) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, код ЄДРПОУ - 35326253) витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви з 64 923,26 грн. до 57 002 (п'ятдесят сім тисяч дві) грн. 40 коп.

В решті рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року у справі №923/996/14 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, код ЄДРПОУ - 35326253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ - 33731096) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. та 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий М.І.Остапенко

Судді П.А.Гончарук

Л.В.Стратієнко