Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 19/5025/1092/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 10.02.2015у справі Господарського суду№ 19/5025/1092/12 Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" в особі ліквідатора Нікітенка Микити Олександровича 2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 3. Закритого акціонерного товариства "Дунаєвецький арматурний завод"провизнання недійсними іпотечного договору та договору заставита за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та застави, звільнення приміщенняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача за первісним позовом Блажкевич С.В.;- відповідачів за первісним позовом 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Яковлев О.С.; 3. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод", до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" та до Закритого акціонерного товариства "Дунаєвецький арматурний завод" в особі арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про визнання недійсними п. п. 1, 4, 5 іпотечного договору № UAH/201-1 від 25.04.2005; визнання недійсними п. п. 1, 3 договору застави № UAH/201-2 від 25.04.2005 та додаток № 1 до договору застави № UAH/201-2 від 25.04.2005.

06.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про зміну предмету позову, в якій просило визнати недійсними іпотечний договір № UAH/201-1 від 25.04.2005 та договір застави № UAH/201-2 від 25.04.2005.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2012 у справі № 19/5025/1092/12 (суддя Розізнана І.В.) визнано недійсним іпотечний договір № UAH/201-1 від 25.04.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії ТОВ "Банк Фінанси та Кредит" у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"; визнано недійсним договір застави № UAH/201-2 від 25.04.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії ТОВ "Банк Фінанси та Кредит" у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 19/5025/1092/12 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. - головуючий суддя, судді Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2012 у справі № 19/5025/1092/12, та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

Постановою Вищого господарського суду України віл 14.05.2014 у справі № 19/5025/1092/12 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 19/5025/1092/12; справу № 19/5025/1092/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

05.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за іпотечним договором № UAH/201-1 від 25.04.2005 та договором застави № UAH/201-2 від 25.04.2005; звільнення приміщення.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 у справі № 19/5025/1092/12 (колегія суддів у складі: Димбовський В.В. - головуючий суддя, судді Музика М.В., Шпак В.О.) у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 19/5025/1092/12 (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. - головуючий суддя, судді Мельник О.В., Сініцина Л.М.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 у справі № 19/5025/1092/12 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким первісний позов задоволено; визнано недійсним іпотечний договір № UAН/201-1 від 25.04.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанаси та Кредит" в особі Філії Банку "Фінанси та Кредит" ТОВ у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" і посвідчений приватним нотаріусом Слободяном В.М. 25.04.2005, про що внесено реєстровий запис № 232; визнано недійсним договір застави № UAН/201-2 від 25.04.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанаси та Кредит" в особі Філії Банку "Фінанси та Кредит" ТОВ у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" і посвідчений приватним нотаріусом Слободяном В.М. 25.04.2005, про що внесено реєстровий запис № 231; в іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 у справі № 19/5025/1092/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 19/5025/1092/12, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 19/5025/1092/12 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом первісного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" визнати недійсними іпотечний договір № UAH/201-1 від 25.04.2005 та договір застави № UAH/201-2 від 25.04.2005, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії ТОВ "Банк Фінанси та Кредит" у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод".

Предметом зустрічного позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за іпотечним договором № UAH/201-1 від 25.04.2005 та договором застави № UAH/201-2 від 25.04.2005, та звільнення приміщення.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову виходив з того, що під час укладання іпотечного договору та договору застави, право власності не належало позивачу за первісним позовом, обтяжувач не надавав згоди на відчуження та відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, оскільки, до позивача, право власності, на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, перейшло внаслідок затвердження Господарським судом Хмельницької області мирової угоди ухвалою від 23.06.2011 у справі № 2/13/85-Б; з аналізу ст. 23 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що при наявності у позивача права власності на предмет іпотеки до нього автоматично переходять всі зобов'язання іпотекодавця; при цьому, норма ст. 23 Закону України "Про іпотеку" чітко пов'язує набуття статусу іпотекодавця з фактом набуття права власності на предмет іпотеки, а зареєстроване обтяження зберегло силу для нового власника, яким вважає себе позивач за первісним позовом; відтак, доводи позивача за первісним позовом про порушення його права в момент вчинення іпотечного договору судом першої інстанції не прийнято, оскільки він сам, набувши іпотечне майно у власність, набув й статусу іпотекодавця за договором. В свою чергу, підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції стало те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2011 порушено провадження у справі № 29/5009/6080/11 про банкрутство ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод"; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 у даній справі визнані грошові вимоги ПАТ "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" в розмірі 9 300 983, 83 грн. забезпечені заставою, з першою чергою задоволення в зв'язку з невиконанням боржником умов іпотечного договору № UAH/201-1 від 25.04.2005 та договору застави № UAН/201-2 від 25.04.2005; постановою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2012 ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; згідно із вимогами ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, яке в подальшому реалізує з метою задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів; відтак, виключно ліквідатору боржника делеговано право звертатись з позовом до третіх осіб про повернення майна боржника, а не позивачу за зустрічним позовом, який є кредитором у справі про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову, та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову виходив з того, що матеріалами справи та судовими рішеннями встановлено, що ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" набуло право власності на спірне майно на підставі мирової угоди від 16.06.2011, затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2011 у справі № 2/13/85-Б; всупереч ст. ст. 316, 321 ЦК України ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" не може розпоряджатися власним майном, оскільки щодо цього майна існують обтяження, які випливають з договорів іпотеки та застави, укладені особою, якій це майно не належало - ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод"; відтак, в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України вчинення правочинів без достатньої на те цивільної дієздатності є підставою для визнання їх недійсними.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись як із висновками суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, окрім їх учасників, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушують ці правочини, і тільки з підстав, прямо передбачених Законом (така ж правова позиція викладене у п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Водночас, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" є власником спірного майна відповідно до мирової угоди від 16.06.2011, затвердженої ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2011 у справі № 2/13/85-Б, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2013 у справі № 822/4369/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014, визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального бюро "Інвентарбюро" Дунаєвецької районної ради про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" права власності на комплекс за адресою: Хмельницька обл., м. Дунаївці, вул. Красінських, 13; постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі № 822/3739/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, зобов'язано Комунальне підприємство "Інвентарбюро" Дунаєвецької районної ради скасувати запис № 23 в книзі № 2 на об'єкт під реєстраційним номером 3029179 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" та відновити запис № 23 в книзі № 2 на об'єкт під реєстраційним номером 3029179 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод".

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.10.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 19/5025/1092/12.

Справу № 19/5025/1092/12 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ