Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 910/24008/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДепартаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на постановувід 01.03.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/24008/15господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"доКиївської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)прозобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:Клименко О.А. (довіреність від 23.12.2015) Козак А.Л. (довіреність № 225-КМГ-800 від 14.03.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Селівон А.М.) від 22.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Тищенко О.В., Рудченко С.Г.) від 01.03.2016, у справі № 910/24008/15 позовні вимоги задоволено повністю; зобов'язано Київську міську раду прийняти від Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" з оренди земельну ділянку, місце розташування - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:90:146:0126, розмір якої становить 7291 кв.м шляхом підписання акта приймання - передачі земельної ділянки; стягнуто з Київської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" 1218,00 грн витрат зі сплати судового збору.

В касаційній скарзі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.9, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 31, 34 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Скаржник - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши представника відповідача, який підтримав викладені в касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про зобов'язання відповідача прийняти від позивача земельну ділянку, місце розташування якої - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:90:146:0126, розмір якої становить 7291 кв.м та підписати відповідний акт приймання - передачі земельної ділянки. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, припинення останнього та відмову відповідача прийняти земельну ділянку з оренди.

Судами правомірно задоволено позовні вимоги з огляду на таке.

У відповідності до положень ст.ст.93, 122-124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі" обов'язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі п.3 рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 574/2643 "Про передачу акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" земельних ділянок для будівництва житлових будинків та об'єктів соціально - побутового призначення, комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва" 12 липня 2010 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим номером 588, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 15 липня 2010 за №63-6-00590 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №574/2643 за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - 2-ий мікрорайон житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м.Києва, розмір - 7291 кв.м; цільове призначення отриманої в оренду земельної ділянки - будівництво будинків та об'єктів соціально-побутового призначення, комплексного благоустрою території для суспільних потреб; кадастровий номер 8000000000:90:146:0126 (п.2.1. Договору).

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-29652/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2010 №293 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 236 367,46 грн (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору його укладено строком на 5 років.

Розділами 4 - 11 Договору визначено орендну плату, умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання Земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, права та обов'язки сторін, страхування об'єкта оренди, зміну умов договору та припинення і поновлення договору тощо.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендодавця та орендаря.

Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно із ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту держаної реєстрації права.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

За змістом частини 1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування вказану земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 15.07.2010.

Таким чином, відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду земельної ділянки, обумовленої Договором, а позивачем, у свою чергу, прийнято вказану земельну ділянку без будь - яких зауважень.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено, що кореспондується також із п.11.3 Договору оренди, згідно якого договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився 15.07.2015.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Відповідно до ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Частиною 8 ст.32 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.03.2015 №195/1060 передбачено, що у разі припинення договору оренди земельної ділянки, в тому числі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, крім випадку використання орендарем права на поновлення договору оренди, а також у разі розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути Київській міський раді земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди, та за актом приймання - передачі, який від імені Київської міської ради підписується уповноваженою особою - директором Департаменту земельних ресурсів та скріплюється печаткою цього департаменту.

За умовами п.11.8. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим Договором.

Враховуючи ту обставину, що Договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, позивач неодноразово звертався та повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжувати Договір оренди земельної ділянки та направляв для підписання Акт про повернення земельної ділянки, що підтверджується листами від 07.04.2015 №01366/0/2-15; 19.05.2015 №02006/0/2-15; 16.06.2015 №02448/0/2-15, 20.08.2015 №03466/0/2-15, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані листи залишені відповідачем без відповіді, акт приймання - передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця не підписано.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні відповідач не здійснив прийняття орендованої земельної ділянки від орендаря після закінчення строку дії Договору оренди, який був правовою підставою для користування останньою орендарем, та не підписав відповідний акт приймання - передачі, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання орендодавця прийняти майно з оренди за актом приймання - передачі.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №3-19гс12.

Колегією суддів не приймаються до увагу заперечення третьої особи проти позову з підстав відсутності умов Договору та приписів чинного законодавства в частині обов'язку орендодавця щодо повернення та прийняття земельної ділянки за актом приймання-передачі від орендаря орендодавцю з огляду на таке.

Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Основного Закону України).

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року №6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26).

Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Наведене викладене в пунктах 3.1., 3.2., 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 Справа № 1-6/2010.

Рішення Київської міської ради від 04.03.2015 №195/1060, яким затверджено Порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, ухвалене органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень, на виконання владних нормотворчих управлінських функцій, і спрямоване, в тому числі, на реалізацію повноважень з надання земельних ділянок у користування. Частиною 8 ст.32 цього Порядку врегульовано зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку у разі припинення договору оренди земельної ділянки, в тому числі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, саме за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене та те, що факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення доказів прийняття земельної ділянки за актом приймання - передачі з оренди відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, позовні вимоги задоволені правомірно.

Посилання в касаційній скарзі на те, що орендар в силу положень п.7.1. Договору оренди землі повинен повернути її у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, не звільняють відповідача від обов'язку прийняти земельну ділянку з оренди за актом приймання-передачі, оскільки: по-перше, забудова земельної ділянки не засвідчує погіршення її стану (цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлових будинків та об'єктів соціально-побутового призначення); по-друге, відповідач при складанні акта приймання-передачі земельної ділянки не позбавлений права відобразити в акті її фактичний стан, і в разі погіршення стану земельної ділянки звернутися за захистом прав на землю у спосіб, унормований у статті 152 Земельного кодексу України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 910/24008/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді К. Грейц

О. Поляк