Постанова ВГСУ від 17.03.2016 року у справі №916/2426/14

Друк

Пошук

208

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №916/2426/14
Постанова ВГСУ від 17.03.2016 року у справі №916/2426/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 916/2426/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиАвангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.15у справі№916/2426/14 Господарського суду Одеської областіза позовомПрокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Валькор"прозобов'язання укласти договір

У судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури - Савицька О.В. - прок. ГПУ посв. №041103;

від відповідача - Нан Д.М. - за дов. від 01.01.16.

Представники позивача в судове засідання не з'являлись, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у червні 2014 року заявлений позов, з урахуванням змін, про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" укласти договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної і соціальної інфраструктури селища Авангард на умовах поданого Авангардівською селищною радою проекту договору, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" зобов'язується перерахувати пайову участь (внесок) у сумі 548 640,00 грн на розвиток інфраструктури. Свої вимоги прокурор обґрунтовував обов'язковістю укладення спірного договору та приписами статті 144 Конституції України, статей 179, 187, 193, 216 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 649 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктів 15, 27 Деяких питань виконання підготовчих і будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11 №466 та рішенням Авангардівської селищної ради від 29.11.11. Прокурор зазначав, що 25.03.11 відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, 28.02.12 підписано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації і, починаючи з 20.03.12, між сторонами велось листування щодо укладення цього договору, однак скерований відповідачеві 23.11.12 примірник угоди останнім не підписано.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.11.14 , ухваленим у складі колегії суддів Панченко О.Л. - головуючий, Погребна К.Ф., Цісельський О.В., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлені строки, упродовж яких укладається договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Пунктом 2.4 Порядку пайової участі (внеску) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард також визначено, що договір про пайову участь замовника укладається з Виконавчим комітетом Авангардівськоі селищної ради не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до надання рішення Виконавчого комітету про можливість отримання містобудівних умов і обмежень. Між тим, судом установлено, що на момент звернення Авангардівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькор" з пропозицією укласти договір пайової участі відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію, відтак суд вказав на відсутність підстав для укладення спірного договору. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" . Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ліпчанської Н.В. - головуючого, Лисенко В.А., Ярош А.І., постановою від 22.01.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу селищної ради - без задоволення.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.В., Швеця В.О., здійснивши перегляд судових актів попередніх інстанцій, постановою від 21.04.15 рішення та постанову у даній справі скасував та скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд визнав, що Закон України "Про планування і забудову територій", як і Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, крім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури. Крім того, суд визнав, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що у разі коли певні умови запропонованого прокурором та позивачем до укладення проекту договору не відповідають вимогам типового договору, суд може прийняти такий договір в частині, яка не суперечить типовим вимогам, з внесенням відповідних змін до інших пунктів договорів та викладенням змісту договору в резолютивній частині рішення.

Здійснивши новий розгляд справи, Господарський суд Одеської області рішенням від 02.10.15, ухваленим у складі колегії суддів: Гут С.Ф. - головуючий, Зайцев Ю.О., Волков Р.В., у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд визнав, що на момент звернення Авангардівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валькор" із пропозицією укласти договір пайової участі Інспекцією ДАБК в Одеській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а чинним законодавством не передбачено укладання зазначеного договору після введення об'єкта в експлуатацію. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Валькор" укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Авангард, яка не є стороною за договором та в якої взагалі не виникає права вимоги укладання відповідного договору, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Валькор" не порушено прав та обов'язків Авангардівської селищної ради. Суд керувався приписами статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, статей 271, 40 Закону України "Про планування і забудову територій", статей 11, 16, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. - головуючого, Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І., перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - без задоволення.

Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою у якій просить попередні рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає, що судами обох інстанцій порушено приписи статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адже цією нормою встановлена вказівка Закону щодо обов'язковості укладення договорів пайової участі із забудовниками. Окрім цього, скаржник вказує на те, що визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" п'ятнадцятиденний строк є терміном добровільного виконання обов'язку замовником з укладення договору пайової участі, позаяк моментом порушення права органу місцевого самоврядування на звернення з даним позовом до суду є закінчення строку для добровільного звернення замовника за укладенням договору, адже звернення до суду до закінчення визначеного строку було б передчасним. Скаржник наголошує на тому, що датою порушення прав селищної ради є 29.02.12, тобто день наступний за датою введення об'єкта в експлуатацію відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Також скаржник вважає помилковим висновок судів про невірне визначення прокурором позивача, оскільки Виконавчий комітет є виконавчим органом ради, а тому не може бути самостійним учасником господарського судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" надало відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Прокуратури відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури і заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді спору установлено, що рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 24.11.09 №999-IV Товариству з обмеженою відповідальністю "Валькор" узгоджено "Проект реконструкції і будівництва нових споруд та проведення благоустрою прилягаючої території зі сторони вул. Базової", розроблений ДКПВІ "Одесагропроект" та визначено, що до реконструкції старих та будівництва нових складських і адміністративних будівель і споруд на вказаній земельній ділянці Товариству приступити після оформлення в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. Водночас, вказаним рішенням зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор" при проведенні реконструкції і будівництва дотримуватись розробленого і затвердженого проекту; після закінчення будівництва і реконструкції пред'явити закінчені будівництвом об'єкти державній технічній комісії для прийняття в експлуатацію в установленому порядку. Судами також установлено, що 25.03.11 Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькор" отримано дозвіл №178 на виконання будівельних робіт з будівництва та реконструкції складів на вул. Базова, 14 у смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області (I черга - АПК1, АПК2; II черга - склади №№ 5, 7, 8, 13, 14, 15, 16; III черга - склади №№ 9, 10, 11). Установлено судами і те, що 28.02.12 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькор". Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання визначені у статті 179 Господарського кодексу України, якою унормовано, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до частини 3 названої статті укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 181 названого Кодексу визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Згідно з приписами статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто, спонукання до укладення договору, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону. Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку. Як установлено судами, на час ухвалення сільрадою рішення від 24.11.09 №999-IV про узгодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Валькор" проекту реконструкції і будівництва нових споруд та проведення благоустрою прилягаючої території, діяв Закон України "Про планування і забудову територій" (який втратив чинність 12.03.11 згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.11 N3038-VI). Статтею 271 Закону України "Про планування і забудову територій", зокрема було визначено, що створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Згідно з пунктом 4 цієї статті до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом. Новим Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.11, визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зокрема, приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"( окрім частини 3, абзацу 7 частини 9 статті 40 цього Закону, які відповідно до Прикінцевих положень вказаного Закону набирали чинності з 01.01.13) визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 вказаної статті). До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (абзац 7 частини 9 статті 40). Судами установлено, що на виконання вказаного Закону, рішенням Авангардівської селищної ради від 29.11.11 №299-V, затверджений Порядок пайової участі (внеску) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард. Пунктами 1.4, 2.1 вказаного Порядку передбачено, що пайова участь (внесок) замовника полягає у відрахуванні коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард. Залучення замовників здійснюється на підставі договорів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард, які в обов'язковому порядку укладаються до отримання рішення Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про можливість одержання замовником містобудівних умов та обмежень, відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За приписами пунктів 2.2, 2.3 цього ж Порядку замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта на території смт. Авангард, зобов'язаний звернутися із заявою до Виконавчого комітету Авангардівської селищної ради для отримання рішення про можливість надання містобудівних умов та обмежень. Отже, ухвалюючи оскаржувані судові акти суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність обов'язку відповідача укласти договір пайової участі, адже укладання таких договорів передбачено нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказаним Порядком. Строк визначений вказаним Законом та Порядком для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надавати йому переваг перед замовником, що виконав обов'язок Закону. Оскільки, Закон України "Про планування і забудову територій", як і Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, крім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури, то обов'язок примати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Авангард залишається обов'язковим до виконання відповідачем. Поряд з цим, суди обох попередніх інстанцій, оцінивши проект договору у редакції позивача, визнали що договір не може бути укладеним у такій редакції, оскільки у такому вигляді він не скерований на урегулювання правовідносин, що склались і існували між сторонами на час звернення до суду з даним позовом. Під час нового розгляду справи ні позивач, ні прокуратура не скористались своїм правом на зміну редакції договору. Отже, заперечення відповідача на укладення договору на пайову участь саме у запропонованій позивачем є обґрунтованим. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними установленими апеляційним судом обставинами справи. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень апеляційним судом норм чинного законодавства, підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.