Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №910/17585/14
Постанова КГС ВП від 25.11.2021 року у справі №910/17585/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/17585/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 рокуу справі№ 910/17585/14 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Омега Банк"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер"про та за зустрічним позовом до провизнання права власності на предмет іпотеки Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки №518/519ІП-1 від 26.09.2006 рокуза участю представників сторін:

позивача: Слесаренко Я.В.,

відповідача: Негреша М.О.,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Омега Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" про визнання права власності на предмет іпотеки - майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв. м. за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1, за іпотечним договором №518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р., укладеним з ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за №5309), в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №518 та №519 від 26.09.2006 р.

В ході розгляду справи судом першої інстанції ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" подано зустрічну позовну заяву до ПАТ "Омега Банк" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки №518/519ІП-1 від 26.09.2006 року.

Позивачем за первісним позовом було подано місцевому суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПАТ "Омега Банк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014 р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві), шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15 674,5 кв. м., за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 за визначеною відповідно до звіту станом на 20.10.2014 р. ціною в розмірі 146 581 489,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. у справі №910/17585/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року, первісний позов задоволено повністю, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 519 від 26.09.2006 р. та за кредитним договором № 518 від 26.09.2006 р. звернуто стягнення за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р. шляхом визнання за ПАТ "Омега Банк" права власності на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1. Стягнуто з ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на користь ПАТ "Омега Банк" 73 080,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 26.08.2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.09.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (банком), та ТОВ "Вольний вітер" (позичальником) укладено кредитний договір №518 (далі - Кредитний договір № 518).

26.09.2006р. між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (банком), та ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (позичальником) було укладено кредитний договір №519 (далі - Кредитний договір № 519).

Згідно з умовами п. 1.1 Кредитних договорів № 518 та № 519 банк відкриває позичальникам мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальникам кредит у доларах США та/або Євро, та/або гривнях (валюта кредиту) на умовах, передбачених цими договорами, а позичальники зобов'язуються одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до Кредитних договорів), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Кредитними договорами.

Розділами 5 Кредитних договорів № 518 та № 519 встановлено умови забезпечення виконання зобов'язань за даними кредитними угодами.

Так, пунктом 5.1 Кредитних договорів № 518 та № 519 визначено, що за домовленістю сторін виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується:

5.1.1 заставою (іпотекою) нежитлового приміщення готельного комплексу "Либідь", який знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, буд. 1 - за іпотечним договором, що укладається між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" у забезпечення всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором, який буде майновим поручителем, та банком і посвідчується нотаріально не пізніше 26.09.2006 р. включно.

Загальна заставна вартість 21 164 034,88 доларів США, при цьому розподіл застави з іншими кредитами: прямо пропорційно заборгованості за кредитом з урахуванням інших кредитів, отриманих під заставу зазначеного предмета застави.

У відповідності до п. 6.1 Кредитних договорів № 518 та № 519 незалежно від зазначеного у розділі 5 договору, у разі невиконання грошових зобов'язань за договором, позичальник відповідає всіма належними йому коштами та майном, на які може бути звернуто стягнення, в порядку, встановленому законодавством України. Банк може у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором в будь-який момент та черговості звернути стягнення на будь-яке майно позичальника та пред'явити судовий позов щодо позичальника.

На виконання п. 5.1.1 вищезгаданих Кредитних договорів між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" (іпотекодержателем) та ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (іпотекодавецем) укладено договір іпотеки, за умовами п. 2.1 якого предметом іпотеки є майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А), загальною площею 14 691,70 кв. за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, 1; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (бланк серія МК 3 010000085), виданого 24.12.1996 р. Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва. Відповідно до згаданого свідоцтва будинок готельного комплексу в цілому площею 14 691,70 кв. м за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1 належить ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на праві власності на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 24.12.1996 р. №27; це майно зареєстроване на праві власності за іпотекодавцем КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про що записано за реєстровим №1933-П від 25.12.1996 року.

ПАТ "Омега Банк", звертаючись з позовом, просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15 674,5 кв. м. за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 за визначеною відповідно до звіту станом на 20.10.2014 р. ціною в розмірі 146 581 489,00 грн., оскільки ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" не дотримало умов Кредитних договорів № 518 та № 519 щодо повернення кредитних коштів.

ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Омега Банк", просило визнати недійсним з моменту укладення договорів іпотеки, посилаючись на те, що на момент укладення цієї угоди опис предмета іпотеки в частині загальної площі (зміст пунктів 2.1 та 2.1.1) не відповідав фактичним ідентифікаційним ознакам, відтак договір іпотеки укладено з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" щодо опису предмету іпотеки.

Задовольняючи в повному обсязі первісний позов, місцевий суд, з яким також погодився й апеляційний, вказував на те, що зобов'язання ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" за кредитними договорами №518 та №519 та договором іпотеки не припинились, тому ПАТ "Омега Банк", як кредитор, не позбавлений права на погашення заборгованості шляхом подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме визнання за ним права власності на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Спосіб звернення стягнення сторони визначили в п. 4.2.1. договору іпотеки. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд, з яким також погодився й апеляційний, зазначав, що ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" не надало суду доказів на підтвердження того факту, що договір іпотеки суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довело відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин, як і вільного волевиявлення та невідповідності його внутрішній волі учасника спірного правочину тощо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Всі доводи касаційної скарги зводяться до того, що попередні судові інстанції необґрунтовано відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки №518/519ІП-1 від 26.09.2006 року. Зазначені в касаційній скарзі доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, їм була надана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

Так, ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" в зустрічній позовній заяві просило визнати договір іпотеки недійсним з моменту його укладення, зазначаючи, що на момент укладення цієї угоди опис предмета іпотеки в частині загальної площі (зміст пунктів 2.1 та 2.1.1) не відповідав фактичним ідентифікаційним ознакам, відтак договір іпотеки укладено з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" однією з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї із згаданих вище істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

У відповідності до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв. м., що розташований за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, 1, на момент укладення договору іпотеки належав іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (бланк серія МК № 010000085), виданого 24.12.1996 р. Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва згідно наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 24.12.1996 р. № 27. Зазначене майно зареєстроване на праві власності за іпотекодавцем КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про що записано за реєстровим №1933-П від 25.12.1996 року.

Доводи скаржника про те, що площа будівлі готельного комплексу була збільшена з 14 691,70 кв. м. до 15 674,5 кв. м. внаслідок будівництва нових приміщень у період 1998-2005 року та відповідне збільшення було зареєстроване лише у 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відтак предмет іпотеки в частині загальної площі не відповідав фактичним ідентифікаційним ознакам, не приймаються до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідне збільшення загальної площі предмету іпотеки відбулось внаслідок добудови та перепланування, яке відбулося після укладення договору іпотеки.

Положеннями п. 2.3 договору іпотеки сторони погодили, що іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності, включаючи внутрішні системи, як ті, що виникнуть у майбутньому, так і ті, що зазначені нижче і існують на момент укладення Іпотечного договору: інженерні мережі та комунікації, благоустрій території, огородження, мостіння, інші приналежності, включаючи систему внутрішнього опалення, водопостачання, каналізаційну систему, систему вентиляції, систему енергозабезпечення, охоронно-пожежну сигналізацію, комп'ютерну мережу, систему телефонного зв'язку. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії іпотечного договору поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за Іпотечним договором.

Крім цього, згідно п. 3.2.5 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не вчиняти без письмової згоди іпотекодержателя дії, пов'язані із зміною прав власності на предмет іпотеки, або передачею його в спільну дяльність, лізинг, оренду, користування чи в наступну іпотеку.

Таким чином, дії ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" по отриманню нових документів, які посвідчують право його власності на предмет іпотеки, є такими, що суперечать умовам договору іпотеки.

З огляду на неподання ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що договір іпотеки суперечить положенням цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правові підстави для визнання його недійсним відсутні, тому у задоволенні зустрічного позову законно та обґрунтовано було відмовлено.

Що стосується первісної позовної заяви колегія суддів вважає вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, через невиконання позичальниками зобов'язань за Кредитними договорами № 518 та № 519, в 2011 та в 2012 роках ПАТ "Сведбанк" (правонаступник ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", пізніше ПАТ "Омега Банк") вже зверталось до господарського суду міста Києва з позовами: про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за статями 38, 41, 43-47 Закону України "Про іпотеку". Вказаний факт підтверджується доданими до матеріалів справи рішеннями господарського суду міста Києва від 13.10.2011 р. у справі №22/169-26/239 та від 04.03.2013 р. у справі №5011-37/5717-2012 (набрали законної сили), якими встановлено невиконання ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та ТОВ "Вольний вітер" своїх зобов'язань за Кредитними договорами № 518 та № 519. Цими рішеннями було встановлено законність договору іпотеки та позовні вимоги ПАТ "Сведбанк" було задоволено.

В матеріалах справи відсутні докази виконання вищевказаних рішень - предмет іпотеки на прилюдних торгах не реалізовано, заборгованість за Кредитними договорами №518 та №519 не погашено.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільним законодавством (ст.ст. 525, 526 ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника в порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Приписами ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями п.п. 3.1.2, 4.1 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5 або 3.2.6 цього договору, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання 1 та/або 2, а в разі його невиконання у встановлений у Кредитному договорі 1 та/або 2 строк - звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) Іпотечним договором, а також, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань позичальників за Кредитним договором-1, та/або 2, ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитів, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору-1, та/або 2 при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору-1, та/або 2, зазначених в розділі 8 Кредитного договору-1, та/або 2. У цих випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитором за Кредитним договором-1, та/або 2, без додержання будь-якої черговості.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Умовами договору іпотеки (п. 4.2) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін, зокрема, в (п. 4.2.1) - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" порядку.

Оскільки ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" не дотримало умов укладених Кредитних договорів № 518 та № 519 щодо повернення кредитних коштів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами на підставі договору іпотеки має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674,5 кв. м. за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 шляхом визнання за ПАТ "Омега Банк" права власності. Таке рішення не суперечить нормам чинного законодавства та умовам укладених договорів.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили в повному обсязі первісний позов та відмовили у задоволенні зустрічного.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/17585/14 - без змін.

Виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі № 910/17585/14 поновити.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова