Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 909/16/13-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Данко Л.С., Юрченко Я.О.)у справі№ 909/16/13-г Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"доПриватного підприємства "Галнафтогазмонтаж"простягнення заборгованості по лізинговим платежам, розірвання договору та витребування майна,

за участю представників:позивачаГоголь Б.М.,відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2013 р. у справі № 909/16/13-г (головуючий суддя Фрич М.М., судді Деделюк Б.В., Гриняк Б.П.) позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 321.707,62 грн., пеню в розмірі 20.547,99 грн. та судовий збір у розмірі 8.081,20 грн. Розірвано договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 01.07.2008 р., укладений між сторонами. Відмовлено в частині вимог про стягнення пені в сумі 34.624,97 грн., витребування з відповідача бульдозера Caterpillar, модель D5N, серійний номер CAT00D5NCCFH00452 та передачі його позивачу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" сплачений судовий збір у розмірі 13.145,39 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позовних вимог в частині стягнення 321.707,62 грн. основного боргу та 20.547,99 грн. пені, у зв'язку з порушення позивачем умов договору №UA28L-08-01 від 01.07.2008 р. щодо сплати лізингових платежів. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що порушення умов договору відповідачем є підставою для розірвання такого за рішенням суду відповідно до вимог ст. 651 ЦК України.

Щодо витребування предмету лізингу місцевий господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду договір фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 01.07.2008 р. ще не розірвано, а тому вимога про витребування предмета лізингу - передчасна, оскільки право Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" в цій частині не порушено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позову про витребування у відповідача предмета лізингу та передання його позивачу.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що в силу вимог ч. 2 ст. 653 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" через допущення відповідачем істотних порушень договору у позивача, окрім права вимагати розірвання договору, виникає право витребувати у Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" обладнання в судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі № 909/16/13-г рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2013 р. скасовано в частині задоволення вимоги про розірвання договору та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про розірвання договору фінансового лізингу №UА28L-08-01 від 01.07.2008 р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" відмовлено. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2013р. залишено без змін.

Постанова мотивована відсутністю підстав для розірвання договору лізингу через необхідність застосування в даному спорі норми спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг" та положень укладеного договору, згідно з п. 17.2 Загальних умов якого таке розірвання здійснюється лізингодавцем в односторонньому позасудовому порядку, що позивачем зроблено не було.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання спірного договору та витребування майна (об'єкта лізингу), скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволення вимоги про витребування майна, прийняти у справі нове рішення в частині, якими вимоги про розірвання договору фінансового лізингу та витребування об'єкта лізингу задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 651 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 01.07.2008 р. за період з 01.02.2012 р. по 01.12.2012 р., розірвання вказаного договору у зв'язку з порушенням його умов та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та повернення обладнання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-01 від 01.07.2008 р. позивач звертався за захистом своїх прав до Господарського суду Івано-Франківської області, в результаті чого судом ухвалою від 17.11.2010 р. у справі № 27/21 затверджено мирову угоду, укладену 05.11.2010 р. між позивачем та відповідачем.

У рішенні місцевим судом встановлено, що позивачем не заперечується сплата певних лізингових платежів після затвердження судом мирової угоди.

При цьому, як встановлено апеляційним господарськими судом, згідно з умовами вказаної мирової угоди сторони взяли на себе наступні зобов'язання: позивач відмовляється від вимог про стягнення частини основного боргу у розмірі 57.963,20 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу в цій частині; відповідач зобов'язується сплатити позивачу залишок несплаченого основного боргу за договором фінансового лізингу №UА28L-08-01 від 01.07.2008 р., погоджений в мировій угоді розмір 3% річних та пені за час прострочення з червня 2009 року по жовтень 2010 року.

Згідно з Мировою угодою, позивач відмовляється від розірвання з відповідачем договору фінансового лізингу № UА28L-08-01 від 01.07.2008 р. Також згідно з Мировою угодою відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу судові витрати (державне мито та судовий збір на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) за подання позовної заяви. Даною мировою угодою сторони погодили загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем та порядок виконання Мирової угоди, відповідно до якого відповідач виконує свої зобов'язання перед позивачем за цією Мировою угодою протягом строку дії договору фінансового лізингу № UА28L-08-01 від 01.07.2008 р. шляхом проведення оплати заборгованості у повному обсязі в національній валюті України за курсом НБУ на дату сплати до 22.12.2010 р. Згідно з Мировою угодою відповідач визнає, а позивач погоджується з тим, що у випадку невиконання відповідачем умов п. 9 даної Мирової угоди відповідач зобов'язаний безспірно повернути предмет лізингу - бульдозер Катерпіллар, модель D5N, серійний номер CAT00D5NCCFH00452, протягом 5 днів з моменту отримання вимоги від позивача про повернення предмету лізингу. Всі інші вимоги договору фінансового лізингу №UА28L-08-01 від 01.07.2008 р. залишаються незмінними та повинні виконуватися сторонами належним чином.

Судами встановлено, що відповідачем здійснювалась сплата певних лізингових платежів після затвердження судом мирової угоди.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимоги, які стосуються невиконання відповідачем умов мирової угоди у справі № 27/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №UА28L-08-01 від 01.07.2008 р. При цьому затверджена мирова угода стосується як сплати лізингових платежів за спірним договором, так і його розірвання та повернення майна.

Отже, між позивачем і відповідачем у справі в силу ст.ст. 11, 509 ЦК України виникли права та обов'язки на підставі рішення суду. Проте фактичні обставини виконання мирової угоди, правовий зв'язок між предметами спору і предметами позову в даній справі та у справі № 27/21 судами попередніх інстанцій не встановлювались і не досліджувались, хоча це має істотне значення для правильного вирішення спору.

При цьому судам слід взяти до уваги таке.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК). Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Така позиція викладена в п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, судам слід передовсім встановити, чи підлягають заявлені в даній справі вимоги розгляду в окремому позовному провадженні.

Якщо таке буде встановлено, то судам також слід взяти до уваги наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р.

№ 15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також колегія суддів відзначає, що вимога позивача про витребування у відповідача майна є похідною від вимоги про розірвання договору і, за наявності відповідних фактичних підстав, може бути задоволена в цьому ж судовому провадженні, виходячи з приписів ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, якими передбачено право вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання.

Частково задовольняючи позовні вимоги зі стягнення пені, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, послався на ст. 256, ч. 2 ст. 258 ЦК України, наданий відповідачем контррозрахунок та на визнання відповідачем суми пені, зазначеної в цьому контррозрахунку.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій жодним чином не дослідили розрахунок пені, наданий позивачем додатково (т. 1 а. с. 180-181) з урахуванням вимог ЦК України на вимогу суду (ухвала від 28.02.2013 р.), не встановили в ньому наявність чи відсутність арифметичних або методологічних помилок.

Водночас колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій не вбачається, що відповідач зробив таку заяву в установленому процесуальним законом порядку. Не підтверджується наявність такої заяви і матеріалами справи, в т. ч. протоколами судових засідань. А тому посилання судів на ст. 256, ч. 2 ст. 258 ЦК України також є передчасним.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі

№ 909/16/13-г скасувати, а справу направити до Господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд.

Головуючий суддяГ.К. ПрокопаничсуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков