Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № Б-39/211-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.- доповідачрозглянув касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 08.09.2014та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014у справі№Б-39/211-07 господарського суду Харківської області за заявоюВідкритого акціонерного товариства "Підсереднє"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське 2000"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від кредиторів:не з'явилися від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 у справі №Б-39/211-07 (суддя Чистякова І.О.) визнано частково вимоги Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області, а саме вимоги зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 235212,66грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів; у визнанні решти вимог Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області в сумі 92029,17грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. по справі №Б-39/211-07 - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі №Б-39/211-07, Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на те, що право пред'явлення вимог за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, передбачене приписами ст.23 Закону про банкрутство ( в редакції 14.05.1992) тільки в межах ліквідаційної процедури. Проте, на думку скаржника, ліквідаційна процедура по даній справі ще не закінчилася, тому кредитор - державний орган, може пред'явити поточні вимоги до боржника.

12.02.2015 до суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Вовчанському районі Харківської області.

До нинішнього судового засідання представники сторін та учасників судового процесу, не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про дату та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2007р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Олександровське 2000", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

Постановою господарського суд Харківської області від 12.08.2008 року ТОВ "Олександрівське 2000" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Петрова О.Ю.

14.07.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області подало до господарського суду Харківської області заяву з вимогами до банкрута у розмірі 327241,83грн., які кредитор просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, наданих УПФУ на підтвердження заявленої суми, вказані вимоги виникли за період з січня по вересень 2008 року зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 у справі №Б-39/211-07 (суддя Чистякова І.О.) визнано частково вимоги Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області, а саме вимоги зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 235212,66грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів; у визнанні решти вимог Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області в сумі 92029,17грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. по справі №Б-39/211-07 - без змін.

Означені судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області в сумі 92029,17грн. мотивовані тим, що вимоги у розмірі 92029,17 грн. виникли за період з серпня по вересень 2008 року зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 08.04.2014 у справі №10/Б-711 які згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у якості поточних грошові вимоги УПФУ в Вовчанському районі Харківської області в загальній сумі 327241,83 грн. виникли за період з січня по вересень 2008 року зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, враховуючи дату Постанови про визнання боржника банкрутом (12.08.2008), грошові вимоги кредитора в сумі 92029,17грн. не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення про відмову УПФУ в Вовчанському районі Харківської області у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 92029,17грн. підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в України в Вовчанському районі Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі №Б-39/211-07 залишити без змін.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова Судді: О.В. Білошкап М.Д. Запорощенко