Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 904/7258/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 рокуу справі№ 904/7258/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Криворіжжитлобуд"доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" простягнення заборгованості за виконані роботи за участю представників сторін:позивача:не з'явився,відповідача:Гарьковий А.Г.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Криворіжжитлобуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 54 465,16 грн. та 3% річних в сумі 3 008,27 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути на його користь 48 339,33 грн. боргу за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №904/7258/14, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 48339, 33 грн. заборгованості за договором та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2011 між сторонами по цій справі був укладений контракт №3158 на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до п. 1.1 якого підрядник (позивач) у межах твердої договірної ціни, що становить 1399998 грн. з ПДВ, зобов'язався виконати власними і залученими силами будівельно-монтажні роботи на об'єктах в повному обсязі, у відповідності до проектної документації та графіків виконання робіт.

Термін дії контракту встановлений до 30.04.2012 року (додаткова угода №1 від 29.11.2011р.). Закінчення дії контракту не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та від виконання тих обов'язків, що залишилися невиконаними.

Судами встановлено, що за період дії контракту підрядник виконав роботи на суму 483393,30 грн., що не заперечувалося відповідачем. Крім того, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без будь-яких заперечень.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" із позовом про стягнення 48 339,33 грн. за виконані роботи, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов контракту №3158 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах від 12.07.2011р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що за період дії контракту підрядник виконав роботи на суму 483 393,30 грн., проте розрахувався з позивачем лише частково в розмірі 435 053,47 грн., тому сума боргу підлягає стягненню користь позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом першої інстанції, за період дії контракту підрядник виконав роботи на суму 483393,30 грн., що підтверджується актами прийому виконаних робіт, проте відповідач розрахувався за виконані роботи лише частково в сумі 435053,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

31.07.2012 року строк дії контракту сплинув, але закінчення дії контракту не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та від виконання тих обов'язків, що залишилися невиконаними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи існує, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що 48 339,33 грн., які складають 10% від виконаного об'єму робіт, підлягають сплаті лише після повного виконання об'ємів робіт за цим контрактом та підписання актів готовності об'єктів до експлуатації, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач підтвердив факт укладання ним договорів підряду з іншими підприємствами, що унеможливлює визначення для позивача повного виконання об'ємів робіт та підписання актів готовності об'єктів до експлуатації, що є порушенням його права на оплату виконаних ним обсягів робіт. Посилання відповідача на те, що різниця у розмірі 48 339,33 грн. між виконаним обсягом робіт та оплаченим фактично є страховим фондом і підлягала сплаті лише після підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, є безпідставними з огляду на те, що умови укладеного контракту не містять таких положень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року у справі №904/7258/14 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова