Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року Справа № 904/8031/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДніпродзержинської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід16.04.2015у справі№904/8031/14Господарського судуДніпропетровської областіза позовомДніпродзержинської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Дніпродзержинська міська рада (далі - позивач) просила визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.10.2006 НОМЕР_1 (державна реєстрація від 29.09.2008 №040810600140), укладеного між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач), у редакції позивача.

Позовом обґрунтовано тим, що рішенням Дніпродзержинської міської ради №794-34/VI від 26.04.2013, яке прийнято на підставі звернення відповідача від 04.03.2013, продовжено (поновлено) відповідачу право користування земельною ділянкою площею 0,04818 га за адресою: АДРЕСА_1 строком на 10 років, що згідно ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору.

Крім того, необхідність внесення запропонованих змін до договору, позивач мотивував зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом оренди, та внесенням змін до законодавства щодо мінімального розміру орендної плати за землі, що перебувають у комунальній власності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ліпинський О.В., судді Красота О.І., Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бахмат Р.М., судді Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.10.2006 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки відповідно п.1.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006 № 697-21/ІV (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.1 договору, по Акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.10.2006 відповідачу в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0418 га із яких для фактичного розміщення відкритого складу - 0,0206 га, під проходами, проїздами, площадками - 0,0212 га.

Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком до 23.03.2011 року і після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Державну реєстрацію зазначеного договору проведено 10.10.2006 року за НОМЕР_1.

Договір зареєстровано в Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП "ЦДЗК" 29.09.2008 за НОМЕР_2.

23.11.2010 (до закінчення встановленого строку дії договору оренди землі НОМЕР_1), відповідачем на ім'я міського голови Дніпродзержинської міськради, було подано заяву, в якій він просив частково вилучити земельну ділянку, яка не використовується ним по договору НОМЕР_1 від 10.10.2006, але згоди сторін щодо зміни істотних умов договору в частині площі орендованої земельної ділянки, досягнуто не було.

Відповідач у березні 2013 року звернувся із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1.

26.04.2013 позивачем прийнято рішення про продовження строку користування земельною ділянкою, згідно якого продовжено (поновлено) відповідачу право користування земельною ділянкою площею 0,04818 га за адресою: АДРЕСА_1, строком на 10 років.

Вказані обставини і послужили підставою для звернення у суд із даним позовом.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував відсутністю правових підстав для укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 17.02.2011, що діяла на час закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між сторонами, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Таким чином стаття 33 цього Закону фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи №6-55цс15, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

При цьому у першому випаду, за яким орендар, який має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, і який має намір скористатися таким переважним правом, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. І у цьому випадку поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі додаткової угоди, проект якої орендар додає до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі. При цьому при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, що вбачається із приписів частин 1-4 вказаної статті.

У другому ж випадку не встановлюється обов'язку для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі.

У справі що переглядається у касаційному порядку встановлено, що відповідач із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 звернувся у березні 2013 року (а.с. 33), тобто майже через два роки після закінчення строку дії цього договору, а відтак з порушенням вимог частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у вказаній вище редакції.

Також судами встановлено, що позивачем 26.04.2013 прийнято рішення про продовження відповідачу строку користування земельною ділянкою.

Однак наведеними положеннями частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі між сторонами у даній справі має здійснюватися із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель комунальної власності), а отже прийняття позивачем зазначеного рішення про продовження відповідачу строку користування земельною ділянкою не може бути підставою для задоволення позову, оскільки положеннями законодавства, у відповідній редакції, укладання додаткової угоди не потребує прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже прийняття органом місцевого самоврядування зазначеного вище рішення не є правовою підставою для поновлення договору оренди землі.

Таким чином, оскільки додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, як цього вимагає ч.8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі між сторонами не поновився, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 вказаного Закону.

Крім того, відповідно до положень ч.6-8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у вказаній редакції, укладенням додаткової угоди до договору оренди землі оформлюється факт поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, тобто строк договору оренди землі не змінюється, а відтак запропонована позивачем редакція додаткової угоди суперечить ч.6-8 статті 33 цього Закону, оскільки визначає новий, більший строк договору оренди землі.

Так, як вже зазначалось, за умовами укладеного сторонами 02.10.2006 договору оренди землі, його було укладено строком до 23.03.2011, тоді як рішенням позивача від 26.04.2013 про продовження строку користування земельною ділянкою, відповідачу продовжено (поновлено) право користування земельною ділянкою строком на 10 років, що суперечить наведеним положенням Закону України "Про оренду землі".

У зв'язку із наведеним суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, тому з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, підстави для скасування судових рішень, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/8031/14, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський