Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 909/467/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року у справі № 909/467/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Коломийський центральний продовольчий ринок", третя особа: Коломийська міська рада Івано-Франківської області, про внесення змін до договору оренди та зустрічним позовом Комунального підприємства "Коломийський центральний продовольчий ринок" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути торгове місце на ринку,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про внесення змін до договору оренди торговельного місця на ринку від 30.04.2012 року НОМЕР_1 в частині терміну його дії та просив викласти п. 16 договору у наступній редакції: "Договір укладено строком на 60 місяців та діє з 01 травня 2012 року до 30 квітня 2017 року", у зв'язку з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У свою чергу відповідач звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про зобов'язання повернути торговельне місце НОМЕР_1 площею 6 кв.м, що знаходиться на території КП "Коломийський центральний продовольчий ринок", яке отримано ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди торговельного місця від 30.04.2012 року, шляхом звільнення даного торговельного місця та його передачі КП "Коломийський центральний продовольчий ринок" у зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 року (суддя Малєєва О.В.) в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути торговельне місце НОМЕР_1 площею 6 кв.м, що знаходиться на території КП "Коломийський центральний продовольчий ринок", яке отримано ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди торговельного місця від 30.04.2012 року, шляхом звільнення даного торговельного місця та його передачі КП "Коломийський центральний продовольчий ринок".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року (судді Давид Л.Л., Гриців В.М., Данко Л.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.10.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 30.04.2012 року між КП "Коломийський центральний продовольчий ринок" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди торговельного місця, яке перебуває у комунальній власності міста Коломия згідно з Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 16.12.2009 року.

Відповідно до п. 1 договору предметом договору є торговельне місце НОМЕР_1 загальною площею 6 кв.м, що розташоване на території комунального підприємства торгові ряди "Нові галі" та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності.

За п. 16 договір укладено строком на 12 місяців та діє з 01.05.2012 року до 30.04.2013 року включно.

Згідно з п. 18 договору по закінченні терміну дії договору орендар зобов'язаний звільнити торгове місце та передати його орендодавцю в належному санітарно-технічному стані. Орендар вправі звернутися до орендодавця з пропозицією щодо пролонгації Договору.

31.08.2012 року сторони підписали Додаткову угоду до договору, якою погодили збільшену орендну плату в розмірі 610 грн. в місяць у зв'язку зі зміною вартості послуг ринку.

У повідомленні-пропозиції від 01.04.2013 року позивач за первісним позовом запропонував відповідачу за первісним позовом внести зміни до договору оренди торговельного місця від 30.04.2012 року НОМЕР_1, встановивши строк його дії до 30.04.2017 року.

У відповіді від 10.04.2013 року № 362 на зазначене повідомлення-пропозицію відповідач за первісним позовом вказав на те, що орендарем підписано договір оренди на менший термін, ніж визначено ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто погоджено менший термін, ніж встановлено цим законом.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендаря за первісним позовом про внесення змін до договору оренди торговельного місця на ринку в частині терміну його дії та викладення п. 16 договору у наступній редакції: "Договір укладено строком на 60 місяців та діє з 01 травня 2012 року до 30 квітня 2017 року" у зв'язку з тим, що такі умови визначені ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та зустрічні вимоги орендодавця про зобов'язання повернути торговельне місце, що перебуває у комунальній власності, шляхом звільнення даного торговельного місця та його передачі КП "Коломийський центральний продовольчий ринок" у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в первісному позові про внесення змін до договору оренди торговельного місця обґрунтовано відсутністю правових підстав для внесення змін до спірного договору, та висновок про задоволення зустрічного позову про зобов'язання повернути торговельне місце мотивовано закінченням терміну дії договору оренди.

Судами обох інстанцій встановлено, що предметом спірного договору є оренда торговельного місця на ринку

Відповідно до абзацу 3 пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації, Держстандарту, МВС, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року НОМЕР_1/188/84/105, зареєстрованого в Мінюсті 22.03.2002 року за № 288/6576 (далі - Правила торгівлі на ринках), торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 20 Правил торгівлі на ринках адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За вимогами ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи зі змісту наведених норм права, можна дійти висновку, що внесення змін до договору необхідно вчиняти в такій самій формі, що й договір, що змінюється. Таким правочином, який вносить зміни до основного договору є додатковий договір, оскільки він включає у себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше закріплених умов.

Проте, звертаючись до суду з первісним позовом про зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди позивачем, всупереч наведеним вимогам законодавства, не додано підписаного ним проекту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди торговельного місця на ринку від 30.04.2012 року НОМЕР_1.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій не знайшовши правових підстав для задоволення позову про внесення змін до спірного договору дійшли обгрунтованого висновку про відмову в первісному позові.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суди обох інстанцій встановили, що строк дії договору оренди торговельного місця закінчився 30.04.2013 року, відповідач за зустрічним позовом визначений п. 18 договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України обов'язок орендаря після закінчення терміну дії договору звільнити торгове місце та передати його орендодавцю не виконав, а тому дійшли вірного висновку про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути торговельне місце НОМЕР_1, задовольнивши зустрічні позовні вимоги.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року - без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

С.Могил