Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 17/301

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2014 року

у справі № 17/301

господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа Державна адміністрація залізничого транспорту України " Укрзалізниця"

про стягнення 621 478 424,17 грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - Андрусенко Ю.С.

третьої особи - Астрюхін К.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 581 692 176,36 грн. основного боргу, 10 000 000,00 грн. пені, 4 837 669,92 грн. трьох відсотків річних, 949 555,90 грн. інфляційних збитків, 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10 052,64 грн. витрат пов'язаних з оплатою експертного дослідження; в іншій частині позову відмовлено.

17 лютого 2011 року на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 січня 2012 року виконання рішення суду від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 в сумі 344 563 605,74 грн. розстрочено строком на 12 місяців, починаючи з лютого 2012 рівними частинами по 28 713 633,81 грн. щомісяця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 липня 2012 заяву Державного підприємства "Вугілля України" про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 27 січня 2012 року у справі №17/301 за нововиявленими обставинами задоволено частково; ухвалу господарського суду міста Києва від 27 січня 2012 року про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 скасовано та винесено нову ухвалу, якою розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 17/301 на загальну суму 332 299 645,63 грн. на п'ять років (60 місяців), починаючи з серпня 2012 рівними частинами по 5 538 327, 43 грн. щомісяця.

15 травня 2014 року Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03 червня 2014 року заяву Державного підприємства "Вугілля України" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 задоволено частково.

Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 строком на 1 рік та 6 місяців - до 03 грудня 2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 03 червня 2014 року у справі №17/301 скасовано, у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугілля України" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2014 року скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03 червня 2014 року у справі №17/301 залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності, що ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Під відстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення у новий строк, який визначається господарським судом.

Як зазначалося вище, судом першої інстанції ухвалою суду від 25 липня 2012 року розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 на загальну суму 332 299 645,63 грн. на п'ять років (60 місяців), починаючи з серпня 2012 рівними частинами по 5538327,43 грн. щомісяця. Доказів скасування даної ухвали суду сторонами не надано.

В той же час, суд першої інстанції 03 червня 2014 року виніс ухвалу, якою відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301 строком на 1 рік та 6 місяців - до 03 грудня 2015 року.

Скасовуючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку стосовно того, що нормами чинного законодавства, зокрема, ст.121 ГПК України не передбачено право на одночасне застосування судом відстрочки та розстрочки виконання рішення суду. За таких обставин відсутні підстави для одночасного відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Вугілля України" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі №17/301.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2014 року зі справи №17/301 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.І. Мележик

С. С. Самусенко