Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 908/1658/13 господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 рокуу справі за позовомКомунального підприємства "Водоканал"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у травні 2013 року, Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 6 506,18 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок безоблікового водокористування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 року рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Під час повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, і просить постановлені судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 2901 від 05.06.2000 року, за умовами якого КП "Водоканал" зобов'язується забезпечувати підприємцю ОСОБА_4 подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби та приймання стічних вод по майданчику абонента за адресою: АДРЕСА_1, а останній оплачувати вартість цих послуг.

04.02.2013 року представниками КП "Водоканал" здійснено перевірку водогосподарської діяльності підприємця ОСОБА_4 по майданчику зазначеною адресою, за результатами якої складено акт, який підписаний відповідальною особою відповідача без зауважень, про відсутність у приміщенні останнього засобу обліку фактичних витрат питної води та зобов'язано відповідача до 08.02.2013 року встановити на вводі новий держповірений засіб обліку. Проте, цю вимогу позивача і в подальшому, відповідачем не виконано, про що свідчать акти технічного обстеження водопроводу, належного останньому, від 20.02.2013 року, від 28.02.2013 року та від 03.03.2013 року.

На підставі зазначених актів, позивачем нараховано відповідачу до сплати 6 506,18 грн. вартості безобліково спожитої води, відповідно до п. 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Пунктами 3.2., 3.3. та 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

З огляду на наведені вище положення Правил щодо визначення обставин, за якими визначається безоблікове споживання води, відсутність них у даному випадку, коли постачання води здійснюється на умовах договору № 2901 від 05.06.2000 року та при наявності прибудинкового приладу обліку води, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про безпідставність нарахування відповідачу спірної суми боргу начебто за самовільне приєднання ним до системи централізованого водопостачання, обґрунтовано відмовили у позові, і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко