Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №4/68-б
Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №4/68-б
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №4/68-б
Постанова ВГСУ від 25.05.2016 року у справі №4/68-б
Постанова ВГСУ від 02.04.2014 року у справі №4/68-б
Постанова ВГСУ від 02.04.2014 року у справі №4/68-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 4/68-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство", м. Кам'янка Черкаської області та закритого акціонерного товариства "Фінансово-енергетична компанія "Тай-Пен Холдінг", м. Київна постанову від 28.04.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду (про кредиторські вимоги ПАТ "ВТБ Банк")у справі№ 4/68-Б господарського суду Житомирської області

за заявою боржникапублічного акціонерного товариства "Корнинський цукровий завод", смт. Корнин Попільнянського району Житомирської області провизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Горук В.А.в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Зернове товариство" та ЗАТ "ФЕК "Тай-Пен Холдінг"Кущєв В.М., довір., ПАТ "ВТБ Банк"Кісілевич О.М., довір.,ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"Мандригель Р.С., довір.,Генеральної прокуратури УкраїниГудименко Ю.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2009 року порушено провадження у справі № 4/68-Б про банкрутство публічного акціонерного товариства "Корнинський цукровий завод" (далі - Боржник, Завод) за заявою останнього в порядку норм ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року (суддя - О.С. Омельян) визнано вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі-Банк) до Боржника на суму 20 762 440 грн. 12 коп. основного боргу - першої черги задоволення, як забезпечені заставою/іпотекою майна боржника, на суму 343 638 грн. 63 коп. основного боргу - четверта черга задоволення, 55 345 грн. 59 коп. пені - шоста черга задоволення, 85 грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита та 40 грн. 00 коп. витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора - перша черга задоволення. При цьому зобов'язано розпорядника майна боржника Горуку В.А. включити до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги згідно визначеної судом черговості, окремим рядком внести до реєстру вимоги, забезпечені заставою/іпотекою майна боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави/іпотеки.

Не погодившись із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство" (далі-Товариство) звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року ухвалу господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року скасовано, матеріали справи направлено до господарського суду Житомирської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та направлено справу на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді справи постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року (головуючий суддя - Павлюк І. Ю., судді: Миханюк М.В., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року скасовано. При цьому прийнято нове рішення, яким визнано вимоги Банку до Боржника на суму 20 762 440 грн. 12 коп. основного боргу (забезпечені заставою/іпотекою майна боржника) - перша черга задоволення, 343 638 грн. 63 коп. основного боргу - четверта черга задоволення, 55 345 грн. 59 коп. пені - шоста черга задоволення, 85 грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита та 40 грн. 00 коп. витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора - першої черги. Зобов'язано розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Горуку В.А. включити до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги згідно визначеної судом черговості, окремим рядком внести до реєстру вимоги, забезпечені заставою/іпотекою майна боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави/іпотеки.

Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, закрите акціонерне товариство "Фінансово-енергетична компанія "Тай-Пен Холдінг" (далі-Компанія) також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 256, 257, 260, 261, 267, 625, 626, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржників, представників інших кредиторів - ПАТ "ВТБ Банк" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання кредиторських вимог Банку до Боржника із визначенням черговості задоволення цих вимог, суд першої інстанції вказав, що ці вимоги складають заборгованість Заводу перед Банком за кредитними угодами, вимоги за якими були забезпечені заставою майна Боржника, що підтверджується відповідними договорами, додатковими угодами, розрахунками та судовими рішеннями про стягнення відповідної заборгованості. Заперечення ж з посиланням на рішення кредитного комітету Банку про припинення нарахування з 03.07.2007 року процентів відхилено судом, так як не було внесено змін до відповідних угод з цього приводу, а законодавством такої підстави для припинення нарахування процентів за кредитною угодою не передбачено. При цьому судом також були враховані висновки проведеної аудиторської перевірки.

Апеляційний суд, скасовуючи вказане рішення місцевого суду та ухвалюючи нове - але по суті розглянутого питання аналогічне рішення, вказав на порушення норм ГПК України під час нового розгляду місцевим судом справи щодо вимог Банку до Боржника.

Заперечуючи наведені висновки судів по суті розглянутого питання, заявники касаційних скарг вказали на неналежне повідомлення Компанії про розгляд справи в апеляційному суді, а також на необґрунтованість, непідтвердженість та безпідставність кредиторських вимог Банку, оскільки відсутні докази надання кредитних коштів Боржнику Банком, щодо вимог слід застосовувати позовну давність, а виконавчі провадження щодо стягнення відповідних сум припинені у зв'язку із погашенням вимог.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим судами обставинам справи та викладені з порушенням норм законодавства.

Так, стосовно доводів про неналежне повідомлення Компанії про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді касаційний суд зазначає, що цим скаржником не спростований факт своєчасного повідомлення судом всіх учасників провадження у справі про банкрутство про відповідне судове засідання у справі 28.04.2014 року. Докази ж на підтвердження дати вручення відповідного поштового повідомлення Компанії, за відсутністю доказів несвоєчасного направлення поштового повідомлення, не приймається касаційним судом до уваги.

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою від 21.05.2012 року (т. 12 а.с. 116-119) - залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2012 року, Компанії було відмовлено у задоволенні грошових вимог до Боржника на загальну суму 9 725 540 грн. 93 коп.

Скаржник же - ТОВ "Зернове товариство", в порушення норм ст. 35 ГПК України та ст. 14 Закону про банкрутство, не враховував посилання, зокрема, апеляційного суду на встановлені обставини щодо стягнення за рішеннями судів в інших справах заборгованості по визначених Банком в заяві про визнання спірних грошових вимог до Боржника.

Аргументи в скарзі на припинення виконавчого провадження щодо стягнення вказаної заборгованості не містять посилання на жодний доказ на підтвердження такої обставини.

Констатація факту ненадання Банком кредитних коштів Заводу одночасно із посиланням на власні розрахунки цієї заборгованості суперечить вимогам ст.ст. 33, 34, 111 ГПК України.

Заперечення ж в скарзі визначених апеляційним судом розрахунків заборгованості із наданням власних розрахунків заборгованості Заводу перед Банком суперечить також вимогам ст. 1117 цього ж кодексу.

Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В порушення вищезазначених приписів ГПК України аргументи в касаційній скарзі (щодо необхідності проведення нових розрахунків заборгованості, дослідження доказів на підтвердження кредиторських вимог, у тому числі аудиторського висновку у справі) зводяться до заперечення скаржником зробленої апеляційним судом в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі цих доказів та заперечення встановлених судами на підставі цих доказів обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин у справі, на які послався, зокрема, апеляційний суд, необхідності надати касаційним судом оцінки доказам у справі та надання нової (іншої) оцінки обставинам справи, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.

Поряд з викладеним касаційний суд погоджується із висновками апеляційного суду щодо допущених місцевим судом при розгляді кредиторських вимог Банку та ухвалені відповідного рішення процесуальних порушень - розгляд цих вимог іншим суддею, ніж той, що здійснював провадження у даній справі про банкрутство.

За таких обставин справи, доводи касаційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство" та закритого акціонерного товариства "Фінансово-енергетична компанія "Тай-Пен Холдінг" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 32-36, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Зернове товариство" та закритого акціонерного товариства "Фінансово-енергетична компанія "Тай-Пен Холдінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. у справі № 4/68-Б залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді М.Д. Запорощенко

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 17.07.2014 року.