Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.06.2015 року у справі №911/4787/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 911/4787/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача, Татькова В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 рокуу справі№ 911/4787/14господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа"про стягнення 109 199 грн. 73 коп. за участю представника від позивача: Літвінов Є.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Агрофірма "Постолівська", ТОВ "Акруа" про стягнення 109199,73 грн., з яких 8524,41 грн. пені, 61173,61 грн. 96 % річних, 39501,71 грн. курсової різниці.

Позов мотивовано тим, що основний борг за договором поставки №АП-18-0013 від 27.02.2012 сплачено відповідачем 27.08.2013, а за договором поставки № АП-18-0329 від 22.08.2012 - 30.04.2014. Позивачем нараховано пеню та 96 % річних за вказаними договорами за період з 03.08.2012 по дату фактичної сплати заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2014 у справі №911/4787/14 (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю у зв`язку із обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (судді: Коршун Н.М. - головуючий, Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення місцевого господарського скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути солідарно з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "Акруа" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" - 6 132,12 грн. пені, 39501,71 грн. курсової різниці, 912,69 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити."

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 232 Господарського кодексу України, яка надає право сторонам договору встановити період нарахування пені. Суд не звернув увагу, що сторонами договорів погоджено строк, протягом якого нараховуються штрафні санкції за порушення зобов`язань, а саме нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

Також скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку, що звертаючись з вимогами про стягнення 96 % річних від простроченої суми, позивач фактично застосував відсотки не як за прострочення виконання грошового зобов`язання, а як за користування коштами продавця.

Скаржник звертає увагу, що договори поставки укладено не на умовах товарного кредиту, договорами не передбачено відсоток за користування грошовими коштами.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 09.06.2015 у зв`язку із перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці у справі №911/4787/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу у справі №911/4787/14 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 15.06.2015 у зв`язку з виходом судді Татькова В.І. з відпустки для розгляду справи №911/4787/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С. (доповідач), Татьков В.І.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Хімагромаркетинг" як продавцем та ТОВ "Агрофірма "Постолівська" як покупцем укладено договір поставки № АП-18-0013 від 27.02.2012 (далі - договір-1) та договір поставки № АП-18-0329 від 22.08.2012 (далі договір-2), за умовами яких продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин, перелік яких зазначений у договорах.

За пунктами 7.6 договорів поставки сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановили їх тривалістю у п`ять років що стосується виконання зобов`язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань.

27.08.2012 між ТОВ "Хімагромаркетинг" як кредитором та ТОВ "Акруа" як поручителем укладено договір поруки №ПР-18-0329, за яким останній поручився перед кредитором за виконання обов`язків ТОВ "Агрофірма "Постолівська" за договорами поставки №АП-18-0013 від 27.02.2012, №АП-18-0329 від 22.08.2012 та додатковим договорам до них. ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "Акруа" відповідають перед ТОВ "Хімагромаркетинг" як солідарні боржники.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №5011-57/17599-2012 позовні вимоги TOB "Хімагромаркетинг" про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "Хімінвест-плюс" за договорами поставки №ПА-18-0013 від 27.02.2012 та №АП-18-0329 від 22.08.2012 та договором поруки №ПР-18-0013 від 27.08.2012 боргу, пені за період з 21.11.2012 по 28.11.2012 по договору - 1 та за період з 11.11.2012 по 28.11.2012 по договору - 2, проценти річні задоволено.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2014 у справі №911/3331/13 солідарно стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "Акруа" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" пеню та проценти річні.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до боржника та поручителя про стягнення солідарно пені, 96 % річних та курсової різниці, оскільки основний борг по договору-1 сплачено лише 27.08.2013, а по договору-2 - 30.04.2014, тобто, з простроченням виконання зобов`язання.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 5.2 договорів поставки покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що позивачем нараховано пеню за договором-1 за період з 03.08.2013 по 26.08.2013, за договором-2 - за період з 03.08.2013 по 29.04.2014.

Апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про необхідність зменшити період нарахування пені за договором-2.

Як правильно враховано місцевим господарським судом, за ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Місцевим господарським судом встановлено, що за пунктами 5.3 договорів поставки сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

Умовами договорів сторони передбачили строк нарахування пені, який відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України.

Вказаної позиції дотримується ВСУ у постанові від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

За ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Висновки апеляційного господарського суду про неправильне визначення періоду нарахування позивачем пені суперечать нормам ст.232 ГК України.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що пунктом 5.5 договорів поставки сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач здійснив нарахування 96 % річних саме на підставі положень ч.2 ст. 625 ЦК України, а не на підставі ст.ст. 536, 692 ЦК України, на які послався апеляційний господарський суд відмовляючи у стягненні процентів річних.

Місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 96 % річних, які нараховано у відповідності до умов договорів та не суперечать нормам ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.2.2 договорів поставки при остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1 цього договору.

Перевіривши розмір заявленої до стягнення курсової різниці та врахувавши умови договорів, господарські суди обох інстанцій правильно задовольнили позов.

За частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом ст.625 ЦК України та ст.232 ГК України знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді справи.

Постановою господарського суду апеляційної інстанції викладено в новій редакції всю резолютивну частину рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати постанову апеляційної інстанції повністю залишити в силі раніше прийняте рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Хімагромаркетинг" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі №911/4787/14 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 26.11.2014 у справі №911/4787/14 залишити в силі.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков