ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 5011-35/2276-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року

про перегляд за нововиявленим обставинами рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року

у справі № 5011/2276-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 21 440 485,43 доларів США та 120 3668,63 грн.

за участю представників

позивача Бабій О.В.

відповідача Фадєєва Н.І.

третьої особи Збарик С.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року (суддя Смирнова Ю.М.) залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року (судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) у справі №5011-35/2276-2012 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року зі справи №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року скасувати та справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року зі справи №5011-35/2276-2012, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2012 року та Постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2013 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прострочену заборгованість за кредитним договором №151107К77 від 10 грудня 2007 року в розмірі 21440485,43 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ, станом на 17 лютого 2012 року, становить 171255877,38 грн. та 1203668,63 грн., в тому числі 11782356,10 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 7251005,13 доларів США - простроченої заборгованості за процентами, 914152,91 доларів США - простроченої заборгованості по платі за управління Кредитом; 1554541,99 доларів США та 76969,59 грн. - пені, 852582,21 доларів та 42985,36 грн. - 3% річних, 169560,76 грн. - втрат від інфляції, 64380,00 грн. - судового збору.

08 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року у справі №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 березня 2013 року, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "АТЕМ" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року у справі №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року зі справі №5011-35/2276-2012 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року зі справи №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи вищезазначену заяву відповідач посилається на постанову Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року, згідно з якою встановлено факт отримання ТОВ "Атем" свідоцтва про отримання вантажу експедитором FCR та факт неотримання ТОВ "Атем" обладнання, яке було предметом Контракту 119-01, з метою фінансування якого укладено відповідний Кредитний договір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі №5011-35/2276-2012 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року у справі №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Під час винесення вищезазначеної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що заявник без поважних причин не подав витребуваних судом доказів (копію постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року з проставленим апостилем).

Суд апеляційної інстанції залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін зазначив, що оскільки під час винесення оскаржуваної в матеріалах справи була відсутня копія постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року з проставленим апостилем та відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами неможливість надання витребуваних судом доказів до місцевого господарського суду (копію постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05.12.2014 з проставленим апостилем), то суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Відповідач звертаючись з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року зі справи №5011-35/2276-2012 за нововиявленими обставинами додав копію та відповідний переклад постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року.

Господарський процесуальний кодекс України не містить приписів, що регулюють питання допуску документів, одержаних за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку, а також документів з електронним чи цифровим підписом або іншим аналогом власного підпису. Останнім часом такі документи набувають значного поширення.

У випадку виникнення сумнівів, щодо дійсності документу виданого іноземною державою, суд має змогу витребувати відповідний документ з проставленим на ньому апостилем.

Статтею 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (далі - Конвенція) встановлено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція, і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. (ч. ч. 1, 2 ст. 5 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожна Договірна держава призначає, зазначаючи їхні офіційні функції, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля, згаданого в частині першій статті 3.

Згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" Верховна рада України від імені України приєдналась до зазначеної Конвенції 10 січня 2002 року.

Ухвалою місцевого господарського суду від 14 січня 2015 року витребувано у відповідача (заявника) копію постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року з проставленим апостилем, однак місцевий господарський суд не дочекавшись постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року з проставленим апостилем та 10 лютого 2015 року виніс оскаржувану ухвалу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" отримало копію постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05 грудня 2014 року з проставленим апостилем 13 лютого 2015 року, а тому сумніви, щодо достовірності наданої постанови, як доказу в розумінні ст. 36 Господарського процесуального суду України у суду відсутні.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на той факт, що на момент звернення відповідача до апеляційного суду була наявна копія постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05.12.2014 з проставленим апостилем. Відповідач обґрунтував неможливість подання до суду першої інстанції постанови Апеляційного суду Пуатье (Франція) від 05.12.2014 з проставленим апостилем, оскільки проставляння апостилю здійснюється відповідними органами Франції та ніяким чином не залежать від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем".

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11 лютого 2015 року скасувати.

3. Справу № 5011/2276-2012 передати на розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про перегляд за нововиявленим обставинами рішення господарського суду міста Києва від 06 червня 2012 року до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков