Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 5011-20/18536-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р.та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013р.у справі№5011-20/18536-2012 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури Українидо1.Фонду державного майна, 2.Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів",за участютретіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Директ Фінанс", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Менеджмент", 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ АЙ ЕМ АЙПІ", 5.Приватного підприємства "Прогрес-Інфо-В", 6.Акціонерного товариства "Українсько-Андорське спільне підприємство "АМП"провизнання недійсним акту, визнання недійсною процедури та зобов'язання вчинити дії,

за участю прокурора Жук І.К., посв.№000566 від 30.07.2012р.

представників

позивача: Зелінська Л.М., дов.№2534/15/14-14 від 12.03.2014р.;

відповідача: 1. Коваленко О.П., дов.№538 від 25.12.2013р.;

2. Руденко В.В., дов.№01-29-349 від 06.06.2014р.;

третьої особи на стороні позивача: Сербулов О.В., дов.№01/05-190Д від 29.10.2013р.;

третіх осіб на стороні відповідача: 1. не з'явились;

2. не з'явились;

3. не з'явились;

4. Нечай М.А., дов.б/н від 11.06.2014р.;

5. не з'явились;

6. Краснюк О.Т., дов.№01/04-2 від 01.04.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України з позовом до Фонду державного майна України та Публічного акціонерного товариство "Київський річковий порт", в якому, з урахуванням поданих уточнень за заявою від 20.03.2013р., просив: - відновити прокуратурі міста Києва строк для звернення з вказаним позовом; - визнати недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" б/н; - визнати недійсною процедуру перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" у акціонерне товариство, що оформлена наказом Фонду державного майна України № 25 від 15.01.1993р.; - зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" повернути Міністерству інфраструктури України державне майно, передане Фондом державного майна України за інвентаризаційною відомістю станом на 01.09.1992 р. при формуванні його статутного фонду, а також зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" повернути Міністерству інфраструктури України рухоме майно: теплоходи "Альпи", "Ай-Петрі", "Островський"; "Еверест"; "Валдай"; "Говерла"; "Каштан-17"; "Н.Ужвій"; "Т.Подій"; "М.Дудка"; "Т-45", плавуча механізація: ГПН "Кий"; ГПН-17; КПЛ-16; КПЛ-123; КПЛ-124; КПЛ-116; КПЛ-72; ПК-3, плавучий док, інші плавзасоби: БТ-423; БТ-427; БТ-433; БТ-445; БТ-469; "Горловка"; "Миколаїв"; "ОС-21"; "Заправщик-5"; Плавуча Майстерня ПМ-18; Р-502; т/х "БТ-8" (пр.-099); "Г. Сєдов" (буксир-штовхач-криголам); т/х "Л. Чайкина" (типу "Комсомолець"); т/х "Б.М. Кавицький" (буксир-штовхач-криголам); РЗП (ремонтно-зачисний пункт); СБО (станція біологічної очистки).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Цюкало Ю.В., суддів: Бондаренко Г.П., Спичак О.М.) у справі № 5011-20/18536-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України посилається на безпідставність вимог заявника касаційної скарги та, вважаючи оскаржувані рішення та постанову такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить відмовити Заступнику прокурора міста Києва у задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 1992 року Фондом державного майна України та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва погоджено концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації, про що складено відповідний протокол, підписаний сторонами. Відповідно до даної концепції, на Фонд державного майна України покладено завдання на основі майна суднобудівних і судноремонтних заводів, ремонтно-експлуатаційних баз флоту, річкових портів та інших підприємств створити акціонерні товариства.

Наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992р. №477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річковий флот "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку №1) створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а на базі інших підприємств міжгалузевого державного об'єднання "Укррічфлот", що не увійшли до судноплавної компанії (згідно додатку № 2, в т.ч. Київський річковий порт) створено окремі акціонерні підприємства.

Наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993р. №25 затверджено статут акціонерного товариства "Київський річковий порт", який створено Фондом державного майна України у спосіб перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" в акціонерне товариство, шляхом випуску акцій на повну вартість його майна.

Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві видано свідоцтво №1205 про перереєстрацію Акціонерного товариства "Київський річковий порт", державний реєстраційний №0089-1216 AО від 29.04.1993 р.

Підставою для виникнення спору у даній справі стало за твердженням позивача те, що процедура перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" в Акціонерне товариство "Київський річковий порт" відбулась з порушенням вимог чинного на момент її проведення законодавства, оскільки за результатами проведеної інвентаризації майна цілісного майнового комплексу "Київський річковий порт" складено інвентаризаційну відомість переліку майна, що передане засновником Фондом державного майна України у власність Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" станом на 01.09.1992р., проте всупереч нормативно-правових актів, оцінка вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" здійснена неуповноваженою комісією. Відтак, за твердженням позивача, Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" набуло у власність майно Державного підприємства "Київський річковий порт" з порушенням законодавства, з огляду на що позивач просив визнати недійсними акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" та процедуру перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" у акціонерне товариство, що оформлена наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993 р. №25.

Як обгрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, статтею 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Водночас, у п.23 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.1992р. встановлено, що оцінка вартості майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу завершується складанням акту встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Із зазначеними статтями кореспондується також ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства, а також основоположних понять доктрини юридичної науки вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними лише тих актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і спричиняють для позивача певні правові наслідки. Спірний акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" є документом, яким оформляється завершена процедура оцінки майна та містить висновки про оцінку майна державного підприємства. Тобто, оскражуваний акт оцінки не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується, а також не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує будь-яких прав та обов'язків у позивача, прокуратури та інших осіб і не адресований конкретній особі та/або особам.

Відтак, обгрунтованими є висновки судів стосовно того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, оскільки позовні вимоги в цій частині не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а отже, й не можуть бути предметом спору та самостійно розглядатися.

Крім того, судами попередніх інстанцій, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з матеріалів приватизаційної справи Акціонерного товариства "Київський річковий порт" та положень діючого на час приватизації Відповідача-2 законодавства вбачається, що приватизація відбувалась з додержанням порядку, визначеного Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств", Державною програмою приватизації майна державних підприємств, затвердженою постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. №2545-ХІІ та іншими законодавчими актами, які були чинними на певних етапах приватизації.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, як вірно зазначають суди першої та апеляційної інстанції, серед способів захисту порушеного та/або невизнаного права такий спосіб як визнання недійсною процедури перетворення товариства відсутній. При цьому, судами обґрунтовано здійснено висновок, що ототожнення зазначеної вимоги з вимогою про визнання правочину недійсним є необґрунтованим, оскільки процедура приватизації, яка проводиться на підставі конкретних нормативно-правових актів та прийнятих на їх виконання розпорядчих документів триває у часі, становить ряд етапів, кожному з яких відповідають певні дії органів товариства та рішення державних органів. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції стосовно порушення позивачем зазначених вище положень законодавства під час визначення способу захисту цивільного права, що стало наслідком обгрунтованої відмови судами у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною процедури приватизації Акціонерного товариства "Київський річковий порт".

Разом з тим, судом апеляційної інстанції, на підставі поданих сторонами та наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на вимоги ст.43 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи положення Закону України "Про власність" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", Наказу Фонду державного майна України "Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства" від 11.07.1996 р. №788, Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України № 306-р від 23.05.2007 р. "Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України" та інших нормативно-правових актів, перевірено та встановлено, що Міністерство інфраструктури України не має прав стосовно спірного рухомого майна, яке було передане Фондом державного майна України як засновником Акціонерного товариства "Київський річковий порт" та органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном, до статутного фонду товариства відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження обумовлюються метою касаційного перегляду, яка полягає в перевірці застосування норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного вище, а також зважаючи на те, що доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться лише до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, а норми права застосовані вірно.

Таким чином, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. у справі №5011-20/18536-2012 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко