Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 910/17844/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: Павловська Н.В. Мельник І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 рокуу справі№ 910/17844/13за позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українидодержавного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень"про стягнення 1 711, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 711, 94 грн, з яких 714,44 грн - пеня, 997,05 грн - штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2013 (суддя - Бондаренко Г.П.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України штрафні санкції у розмірі 1 711,94 грн.

Стягнуто з відповідача в дохід бюджету судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013, залишивши у силі рішення господарського міста Києва від 08.10.2013.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 17.11.2011 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 200-Ф-11 державного управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1.)) "Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, які зайняті на роботах з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань".

Згідно з п. 1.1. договору виконавець зобов'язувався впродовж строку дії договору надати замовникові послуги державного управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно - правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1.)) "Норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, які зайняті на роботах з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк (термін) надання послуг зазначений в календарному плані (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком № 2 до договору були встановлені строки надання послуг: 1 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 19 000,00 грн); 2 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 57 000,00 грн); 3 етап: січень 2012 року - серпень 2012 року (вартістю 14 250,00 грн); 4 етап: вересень 2012 року - 15 грудня 2012 року (вартістю 4 750,00 грн).

Відповідно до п. п. 7.2., 7.3. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг, за кошти замовника, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами цього договору. У разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки.

У п. 5.4. договору сторони погодили, що приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання - передачі послуг та приймання - передачі документації з кожного етапу.

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2012 сторони погодили строк дії договору до 28.12.2012, а додатковою угодою № 2 від 28.12.2012 - до 01.10.2013 та внесли зміни до календарного плану (додаток № 2 до договору).

Додатком № 2 до договору, із врахуванням додаткової угоди № 2, визначено такі етапи робіт: 1 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 19 000,00 грн); 2 етап: листопад - 15 грудня 2011 року (вартістю 57 000,00 грн); 3 етап: 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року (вартістю 14 250,00 грн); 4 етап: 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року (вартістю 4 750,00 грн).

13.09.2013 між сторонами було підписано акт № 3 приймання-передачі послуг за 3 етапом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки додаткова угода до договору набрала чинності з 28.12.2012 р. і в силу того, що її дія не може поширюватися на період до її підписання, прийшов до висновку, що в період до її укладення - 28.12.2012 р. були чинними умови, передбачені договором, а тому відповідачем було порушено строки надання послуг за третім етапом з 01.09.2012 до 28.12.2012 та четвертим - з 16.12.2012 до 28.12.2012, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо, виходячи з такого.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином місцевий господарський прийшов до правильного висновку, що сторони, укладаючи 28.12.2012 додаткову угоду № 2 до договору погодили інший строк виконання робіт за третім та четвертим етапом з 28.12.2012 до 01.10.2013, тобто змінили передбачений договором строк виконання зобов'язання у 3 та 4 етапах, а тому відповідачем не було порушено зобов'язання за договором щодо строків виконання третього і четвертого етапів робіт і підстав для стягнення з нього штрафних санкцій за порушення умов договору за вказаними етапами немає.

Отже, апеляційний господарський суд не мав підстав для задоволення позову та скасування рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 860,25 грн. відшкодування судового збору за подачу касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 року у справі за № 910/17844/13 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (проспект Перемоги, 92/2, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 00013764) на користь державного підприємства "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" (вул. М. Раскової, 15, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 00209131) витрати зі сплати судового збору в сумі 860,25 грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко