Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №5021/2545/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 5021/2545/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівПолянського А.Г., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПрокуратури Сумської області, м. Суми в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 рокуу справі господарського суду Сумської області за позовомФонду державного майна України, м. Київдо 1. Публічного акціонерного товариства «Сумбуд», м. Суми, 2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Сумського міського громадського об'єднання «Курський - 143», м. Суми, 2. Сумського міського громадського об'єднання «Харківське - 22», м. Суми, 3. Сумського міського громадського об'єднання «Римського Корсакова - 10», м. Суми,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Суми, 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Суми, 3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Суми, 4. Приватне підприємство «Істар», м. Суми, 5. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми, 6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент-Інвестбуд», м. Суми, 7. ОСОБА_9, м. Суми, 7. ОСОБА_9, м. Суми, 8. ОСОБА_10, м. Суми, 9. ОСОБА_11, м. Суми, 10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Севаш», м. Суми, 11. ОСОБА_12, м. Суми, 12. ОСОБА_13, м. Суми, 13. ОСОБА_14, м. Суми, 14. ОСОБА_15, м. Суми, 15. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюйс», м. Суми, 16. ОСОБА_16, м. Суми, 17. ОСОБА_17, м. Суми, 18. ОСОБА_18, м. Суми, 19. ОСОБА_19, м. Суми, 20. ОСОБА_20, м. Суми, 21. ОСОБА_21, м. Суми, 22. ОСОБА_22, м. Суми, 23. ОСОБА_23, м. Суми, 24.ОСОБА_37, м. Суми, 25. ОСОБА_25, м. Суми, 26.ОСОБА_38, м. Суми, 27. ОСОБА_27, м. Суми, 28. ОСОБА_28, м. Суми, 29. ОСОБА_29, м. Суми, 30. ОСОБА_30, м. Суми, 31. ОСОБА_31, м. Суми, 32. Державне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд», м. Сумиза участюПрокуратури Сумської області, м. Сумипровизнання недійсними рішення, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

за участю представників

прокуратури: Бондарчук В.М., посвідчення ГПУ від 22.11.2013 року № 023013,

позивача: Таран Н.А.,

відповідача-1: ОСОБА_39,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-1: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача-2: Єщенко В.А., Шелухін О.В.,

третьої особи на стороні позивача-3: Єщенко В.А., Шелухін О.В.,

третьої особи на стороні відповідача-1: ОСОБА_39,

третьої особи на стороні відповідача-2: ОСОБА_39,

третьої особи на стороні відповідача-3: ОСОБА_39,

третьої особи на стороні відповідача-4: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-5: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-6: ОСОБА_39,

третьої особи на стороні відповідача-7: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-8: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-9: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-10: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-11: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-12: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-13: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-14: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-15: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-16: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-17: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-18: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-19: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-20: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-21: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-22: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-23: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-24: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-25: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-26: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-27: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-28: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-29: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-30: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-31: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача-32: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Сумбуд» (далі за текстом - ПАТ «Сумбуд») та виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання недійсними п.п. 1.6, 1.7 Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради «Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі» від 20.11.2001 року № 635 (далі за текстом - Рішення № 635 від 20.11.2001 року), визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" від 21.08.2001 року № 467 (далі за текстом - Рішення № 467 від 21.08.2001 року), визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на гуртожитки, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та зобов'язання ПАТ «Сумбуд» повернути вищевказані об'єкти нерухомого майна державі в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.11.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено сумські міські громадські об'єднання «АДРЕСА_1», «АДРЕСА_2», «АДРЕСА_3».

Справа розглядалась судами неодноразово.

В подальшому Фондом державного майна України було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 21.08.2001 року № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" та визнати право власності на гуртожитки, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за державою в особі Фонду державного майна України, а також зобов'язати ПАТ «Сумбуд» повернути зазначені гуртожитки державі в особі Фонду державного майна України.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року позовні вимоги було задоволено: визнано недійсним пункт 1.5 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.08.2011 року № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі"; визнано право власності на гуртожитки, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за державою в особі Фонду державного майна України та зобов'язано ПАТ «Сумбуд» повернути зазначені гуртожитки державі в особі Фонду державного майна України.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірні гуртожитки передано підприємству в процесі приватизації як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, оскільки до статутного фонду товариства вони не увійшли, обставини створення спірних об'єктів за рахунок першого відповідача судом не встановлено, а відтак ці гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду і вони належать державі в особі Фонду державного майна України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт отримання ПАТ «Сумбуд» в процесі приватизації спірних гуртожитків безоплатно у власність як об'єктів соціально-побутового призначення, оскільки законодавчої заборони на той момент не існувало до внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у лютому 1997 року; відтак, з огляду на те, що спірні гуртожитки було набуто акціонерним товариством у власність в процесі приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", тобто на законних підставах, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 21.08.2001 року № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, прокуратура Сумської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року.

Фондом державного майна України до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить її задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року.

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції та ОСОБА_31 також до Вищого господарського суду України було подано відзиви на касаційну скаргу, в яких треті особи на стороні відповідача-5,-31 проти доводів касаційної скарги заперечують та просять залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

В судовому засіданні прокурор, представники позивача і третіх осіб на стороні позивача просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року, а представники відповідачів та третіх осіб на стороні відповідачів-1,-2,-3,-5,-6 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Третіх осіб на стороні відповідача-4,-7,-8,-9,-10,-11,-12,-13,-14,-15,-16,-17,-18,-19,-20,-21,-22,-23,-24,-25,-26,-27,-28,-29,-30,-31,-32 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Сумбуд» (правонаступником якого є ПАТ «Сумбуд») було створено шляхом приватизації Виробничого проектно-будівельного підприємства «Сумбуд» на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі за текстом - РВ ФДМ України по Сумській області) від 27.10.1993 року № 222.

Наказом РВ ФДМУ по Сумській області № 43 від 02.02.1994 року затверджено План приватизації цілісного майнового комплексу Виробничого проектно-будівельного підприємства «Сумбуд».

Відповідно до розділу VІ Плану приватизації створюваному акціонерному підприємству передається безкоштовно об'єкти соціального призначення, у тому числі 4 гуртожитка для проживання одиноких на 790 місць та 9 гуртожитків малосімейного типу на 984 квартири. В цих гуртожитках проживають як працівники підприємства, так і управління механізації будівництва та підприємства «Сумбуд».

Відповідно до п. 1.5 Рішення № 467 від 21.08.2001 року вирішено оформити за ВАТ «Сумбуд» право власності з видачею свідоцтва про право власності на гуртожиток на 256 місць, 97 сімей з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 7477,7 кв. м., житловою площею 3050,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення державним комунальним підприємством "Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 03.12.2001 року здійснено реєстрацію права власності на гуртожиток по АДРЕСА_2 в м. Суми за ВАТ «Сумбуд».

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.1995 року РВ ФДМУ по Сумській області та ВАТ «Сумбуд» складено Акт прийому-передачі об'єктів соціально-побутового призначення № 63 (далі за текстом - Акт прийому-передачі), відповідно до якого на підставі ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» було безоплатно передало ВАТ «Сумбуд» майно соціально-побутового призначення, в тому числі і спірні гуртожитки по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.

Як зазначав позивач під час розгляду судами справи, безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Таким чином, позивач стверджував, що відчуження ПАТ «Сумбуд» частини спірних приміщень без згоди ФДМУ було здійснено незаконно, в порушення положень ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 317, 319, 321, 326, 388, 391, 392, 658 Цивільного кодексу України.

Відтак, позивач вважає зазначені дії другого відповідача щодо прийняття рішень від 20.11.2001 року № 635 та рішення № 467 від 21.08.2001 року, згідно яких оформлено право власності на спірні гуртожитки в м. Суми за першим відповідачем, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права та інтереси держави, у зв'язку з чим був змушений звернутись до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також, об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 08.09.1993 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебував державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) підлягав передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, (ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п. 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004 року.

Отже, колегія судів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що на момент проведення приватизації підприємства гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 08.11.2010 року у справі № 3/039-08/5 та від 28.02.2011 року у справі № 4/46-40/32.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна підприємствами. Застосування такої пільги у даному випадку підтверджено Актом оцінки вартості майна підприємства.

Також, в матеріалах справи міститься проектна документація, в якій зазначено, що замовником будівництва є комбінат «Сумпромстрой». Зазначена організація була перетворена на підставі Постанови ради міністрів УРСР № 147 від 28.05.1989 року в ТСО «Сумбуд».

При цьому, щодо питання будівництва спірних гуртожитків за рахунок власних коштів ПАТ «Сумбуд» апеляційним господарським судом вірно враховано наявність в матеріалах справи документів (133-139, т. 2), з яких вбачається, що право власності на спірні гуртожитки було зареєстровано за підприємством ще в 1986 році, правонаступником якого під час приватизації і стало ПАТ «Сумбуд».

Вказане також свідчить про той факт, що вартість гуртожитків була включена до вартості майна приватизованого підприємства і увійшла до статутного фонду. Однак, оскільки діючими нормами закону на час проведення приватизації було передбачено безоплатну передачу, то вони і були передані безоплатно у власність першому відповідачу.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування в даному випадку ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Слід зазначити, що зміни до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких господарському товариству об'єкти приватизації передавалися безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію Постановою Верховної Ради України № 90/97-ВР від 19.02.1997 року.

Отже, при приватизації державного майна підприємства новому власнику за Планом приватизації були передані об'єкти соціально-побутового призначення, а саме спірні гуртожитки, із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни гуртожитків.

До того ж, в Акті приймання передачі об'єктів соціально-побутового призначення № 63 від 03.10.1995 року чітко зазначено, що продавець передає безоплатно, а покупець приймає у колективну власність майно соціально-побутового призначення.

Щодо посилання позивача на термін передачі майна на 2 роки, необхідно відзначити, що в п. 3 розділу VI Плану приватизації вказано, що соціальна сфера використовується за призначення протягом 2 років, по закінченню даного терміну доцільність використовування визначається АТ. Інших термінів, щодо використання, або повернення майна Планом приватизації не передбачено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт отримання ПАТ «Сумбуд» в процесі приватизації безоплатно у власність об'єктів соціально-побутового призначення - спірних гуртожитків підтверджено належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Вищевикладене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена в постанові від 03.11.2011 року у справі № 8/233-09 і зводиться до того, що при викупі орендованого майна гуртожитки як об'єкти соціально-побутового призначення передавалися безоплатно у власність орендованих підприємств, оскільки законодавчої заборони не існувало до внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року.

До того ж, необхідно відзначити, що вказані гуртожитки були передані ПАТ «Сумбуд» відповідно до Плану приватизації, затвердженого наказом ФДМУ по Сумській області № 43 від 02.02.1994 року. Планом приватизації передбачена саме передача гуртожитків від Фонду державного майна України до АТ «Сумбуд», в той же час повернення ПАТ «Сумбуд» до ФДМУ гуртожитків планом приватизації не визначено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено факт отримання ПАТ «Сумбуд» в процесі приватизації спірних гуртожитків безоплатно у власність як об'єктів соціально-побутового призначення, оскільки законодавчої заборони на той момент не існувало до внесення змін до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у лютому 1997 року.

Відтак, суд касаційної інстанції відзначає, що з огляду на те, що спірні гуртожитки було набуто акціонерним товариством у власність в процесі приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", тобто на законних підставах, правові підстави для визнання недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 21.08.2001 року № 467 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на житлові і нежитлові приміщення і будівлі" - відсутні.

Крім того, суд касаційної інстанції нагадує, що ст. 111-28 ГПК України встановлено імперативне правило обов'язковості рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах, тобто фактично визнано його джерелом права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи прокуратури Сумської області, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, до вільного тлумачення правових норм та не спростовують обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 5021/2545/2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: А.Г. Полянський

О.М. Сибіга