Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 5011-70/17231-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р.у справі Господарського суду№ 5011-70/17231-2012 м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"простягнення 585 832,89 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Острянко М.М., дов. № б/н від 08.04.2014 р.;відповідача: Гаджук П.П., дов. № 10-12д від 14.02.2014 р.; Олєйніков Є.В., дов. № 10-65 від 04.02.2014 р.;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 18.11.2013 р. (т. 1 а.с. 226-228) просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі - Товариство) 584 620,86 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за виконані згідно договору підряду № 14/12/09 від 14.12.2009 р. роботи у розмірі 519 820,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 25 592,62 грн. та 3% річних у розмірі 39 208,24 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи, обумовлені в укладеному з Товариством договорі підряду № 4/12/09 від 14.12.2009 р., проте останнє свої грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 р. (колегія суддів: Капцова Т.П., Марченко О.В., Дупляк О.М.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. і рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення договору підряду № 14/12/09 від 14.12.2009 р., приписи ст.ст. 14, 525, 526, 530, 601, 610, 611, 837, 838, 875, 879 ЦК України та ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умовам зазначеного договору та окремим доказам, що містяться в матеріалах справи.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

За розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством (підрядник) та Підприємством (субпідрядник) 14.12.2009 р. було укладено договір підряду № 14/12/09, за умовами якого субпідрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, необхідних для введення об'єкту "Будівництво торгівельного комплексу по вул. Полярній в Оболонському районі міста Києва" в експлуатацію, у відповідності із додатками до цього Договору, ДБН України та вимогами підрядника будівництва, а підрядник зобов'язався прийняти якісно виконані роботи в стані "Під ключ", шляхом підписання двохстороннього Акту про прийняття повного комплексу робіт, та оплатити якісно виконані роботи на умовах даного Договору (далі - Договір);

- відповідно до п. 3.1. Договору тверда договірна ціна робіт, передбачених до виконання даним Договором, погоджена сторонами і становить: 3 458 333,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 691 666,67 грн., всього з ПДВ 20 % - 4 150 000,00 грн.;

- згідно з п. 4.2. Договору підрядник приймає та оплачує роботи виконані субпідрядником, у наступному порядку. Під час виконання робіт за Договором субпідрядник надає підряднику щомісячно акт виконаних робіт (КБ-2в) та по завершенню кожного етапу робіт за Договором надає акт виконаних робіт та довідку ф.КБ-3 обчислену в установленому порядку;

- пунктами 4.2.1., 4.2.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних підрядником ф. № КБ-2в, КБ-3, які подає субпідрядник не пізніше 25 числа звітного місяця, а підрядник розглядає і підписує, за умови підписання генпідрядної ф. КБ-3, протягом 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від приймання робіт. Підрядник розраховується з субпідрядником за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності) в 15-денний термін після підписання підрядником Акту про прийняття виконаних робіт та надходження від генпідрядника/замовника будівництва коштів, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок. Розрахунки здійснюються до часу виконання субпідрядником та прийняття підрядником робіт передбачених даним договором, вартість яких буде становити 90 % договірної ціни Договору, вказаної у п. 3.1.;

- у відповідності до п. 4.3. Договору при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи підрядник утримує для формування гарантійного фонду 10 % вартості виконаних у звітному періоді робіт;

- за приписами п. 4.4. Договору кошти Гарантійного фонду перераховуються субпідряднику після дати введення об'єкту в експлуатацію, при умові надходження коштів гарантійного фонду підряднику генпідрядником: 75 % гарантійного фонду - через 30 днів після дати введення об'єкту в експлуатацію, при умові надходження коштів гарантійного фонду від генпідрядника; 25 % гарантійного фонду через шість місяців після дати введення об'єкту в експлуатацію, при умові надходження коштів гарантійного фонду від генпідрядника;

- на виконання умов Договору Підприємством виконано, а Товариством прийнято роботи на загальну суму 3 864 820 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року № 1 від 30.04.2010 р. на суму 1 196 302,00 грн., травень 2010 року № 2 від 31.05.2010 р. на суму 1 145 712,50 грн., липень 2010 року № 3 від 31.07.2010 р. на суму 510 892,50 грн. та серпень 2010 року № 4 від 31.08.2010 р. на суму 1 011 913,00 грн., підписаними обома сторонами без будь-яких заперечень та зауважень та скріпленими їх печатками;

- з виданого 17.09.2010 р. Інспекцією державного архітектурного контролю у м. Києві Сертифікату відповідності КВ 000367 вбачається, що об'єкт було введено в експлуатацію 17.09.2010 р.;

- виконанні Підприємством на підставі Договору роботи Товариство оплатило частково, а саме в розмірі 3 345 000,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість на суму 519 820,00 грн. (частково за Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року № 4 від 31.08.2010 р.). Вказана заборгованість складається безпосередньо з коштів за виконані роботи у розмірі 133 338,00 грн., які у відповідності до приписів п. 4.2.1. Договору повинні були бути сплачені до 16.09.2010 р. та коштів гарантійного фонду у розмірі 386 482,00 грн., 75 % з яких (289 861,50 грн.) повинні були бути сплачені до 18.10.2010 р., а 25 % (96 620,50 грн.) - до 18.03.2011 р.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Товариства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди правильно задовольнили позовні вимоги Підприємства про стягнення на його користь з Товариства 519 820,00 грн. заборгованості за виконані згідно Договору роботи.

Доводи касаційної скарги Товариства зазначеного вище не спростовують.

Викладені у касаційній скарзі доводи Товариства про те, що у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством умов Договору в частині строків виконання робіт останньому було нараховано штрафні санкції, і зобов'язання з оплати спірної заборгованості за виконані роботи припинилось в наслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені, з огляду на наступне.

Товариство посилається на те, що у зв'язку з простроченням термінів виконання робіт на підставі п. п. 7.11 та 7.12 Договору ним нараховано пеню у розмірі 557 123,28 грн. та штраф у розмірі 415 000,00 грн., після чого, на адресу Підприємства було направлено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 17-10/2011 від 17.05.2011 р. на суму 519 820,00 грн.

Підприємство заперечило отримання заяви від 17.05.2011 р. № 17-10/2011, та заявило про необхідність застосування строків позовної давності до вимог Товариства про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності не допускається.

В силу положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) застосовується позовна давність в один рік.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не відбулось, оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу та пені сплив 31.08.2011 р., а належними та допустимими доказами підтверджується направлення заяви № 17-10/2011 від 17.05.2011 р. лише 10.11.2012 р.

Викладені у касаційній скарзі доводи Товариства про те, що відповідно до п. 6.4 Договору Підприємство позбавилось права на отримання коштів Гарантійного фонду у розмірі 386 482,00 грн., оскільки погодилось з недоліками у виконаній роботі, але відмовилось від їх усунення, також були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені з огляду на встановлення обставин того, що в порушення умов. п. 6.3. Договору сторонами не було складено дефектного акту про виявлені недоліки роботи.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне окремо зазначити, що більшість доводів Товариства у касаційній скарзі зводяться до того, що господарськими судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з Товариства інфляційних втрат та 3 % річних перевірено судами попередніх інстанцій та встановлено, що з Товариства за прострочення грошового зобов'язання підлягають стягненню 26 750,66 грн. інфляційних втрат та 26 750,66 грн. 3% річних, тобто в розмірі, більшому від заявленого Підприємством.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно задоволено позовні вимоги Підприємства і в частині стягнення на його користь з Товариства інфляційних втрат у розмірі 25 592,62 грн. та 3 % річних у розмірі 39 208,24 грн.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі № 5011-70/17231-2012 Господарського суду м. Києва є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. у справі № 5011-70/17231-2012 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський