Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №910/20024/15
Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №910/20024/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 910/20024/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славінського Валерія Івановичана рішення постановуГосподарського суду міста Києва від 22.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015у справі№ 910/20024/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 провизнання припиненими зобов'язань, визнання припиненою іпотеку та скасування заборони відчуження нерухомого майна, визнання припиненим права застави та обтяження рухомого майна та зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача: Радзієвська О.Є., дов. від 07.06.2015 б/н

відповідача: Петроченко С.О., дов. від 14.03.2016

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8. дов. від 30.04.2015 № 723

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про:

- визнання припиненим зобов'язання за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненим зобов'язання за Договором іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" та посвідченого 15.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко за реєстровим № 266;

- визнання припиненим зобов'язання за Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна, яке було надано у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл№ перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору іпотеки від 15.02.2012;

- визнання припиненим права застави та обтяження товарів в обороті, які були надані у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, зазначених в Договорі іпотеки від 15.02.2012;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/20024/15 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Куксова В.В., Гончарова С.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 у справі № 910/20024/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не застосовані норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який повинен застосовуватися до спірних правовідносин; зроблений помилковий висновок про відмову банку від подальшого кредитування і необхідність дострокового повернення кредиту, оскільки відповідна вимога банком боржнику не надсилалася; не надано правової оцінки факту визнання Уповноваженою особою нікчемним Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, на підставі якого третьою особою здійснювалося виконання зобов'язання за кредитним договором; не взято до уваги відсутності згоди банку на переведення боргу за Договором про виконання зобов'язання третьою особою від 11.02.2015, укладеного між позивачем та третьою особою.

19.02.2016 до Вищого господарського суду України скаржником подані додаткові пояснення до касаційної скарги.

24.02.2016 до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 06/12-KLMV від (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти у формі мультивалютної кредитної лінії у гривні, доларах США та євро на поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3000000,00 доларів США (п. 1.1 Кредитного договору).

Як визначено п. 1.2 Кредитного договору (з урахування Договору про внесення змін №3 від 17.07.2014р. до Кредитного договору), строк повернення кредитних коштів встановлювався по 16.07.2015.

Згідно із п. 1.4 Кредитного договору (з урахування Договору про внесення змін № 3 від 17.07.2014 до Кредитного договору) плата за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 27,0% річних у гривні, 16,0% річних у доларах США та 15,0% річних у євро.

Належне виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем за Кредитним договором було забезпечено, зокрема згідно із Договором іпотеки, посвідченим 15.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим №266, та Договором застави № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013, які укладені між відповідачем та позивачем.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що з метою виконання зобов'язань позивача щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами, 12.02.2015 відповідач ініціював договірне списання з рахунку третьої особи суми коштів в розмірі 22299433,10 грн. Також 12.02.2015 третьою особою в рахунок виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором сплачено кошти у розмірі 655781,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 464846 від 12.02.2015. Загальна сума коштів, яка була сплачена 12.02.2015 ОСОБА_5 на виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором становить 22955214,42 грн.

Судами визначено, що виконання обов'язку позивача за Кредитним договором було покладено на ОСОБА_5 в порядку ст. 528 Цивільного кодексу України згідно умов Договору про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015, який був укладений між позивачем та ОСОБА_5

Відповідно до умов вказаного Договору позивач та третя особа домовились, що останній не пізніше 13.02.2015 сплачує відповідачу суму кредитної заборгованості позивача за Кредитним договором в розмірі не меншому 22955214,42 грн.

В подальшому зобов'язання позивача щодо задоволення вимог ОСОБА_5, який той набув в результаті виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором в межах фактично сплаченої суми в розмірі 22955214,42 грн., були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та ОСОБА_5 згідно Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 14.04.2015.

Згідно із заявою третьої особи від 15.04.2015, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. за № 634, встановлено, що 12.02.2015 ОСОБА_5 зобов'язання боржника за Кредитним договором були виконані частково в розмірі еквівалентному 22955214,42 грн., у зв'язку з чим третя особа набула права кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 19.03.2015 відповідачем було ініційовано договірне списання коштів з рахунку позивача та перераховано на погашення кредитної заборгованості позивача за Кредитним договором суму коштів в розмірі 14645,38 грн.

14.04.2015 залишок заборгованості позивача за Кредитним договором, який станом на 14.04.2015 складався з суми заборгованості за процентами в розмірі 172094,98 грн. та суми пені в розмірі 10118,03 грн., було сплачено позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів за вказаними в Кредитному договорі реквізитами.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими зобов'язань за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, Договором іпотеки від 15.02.2015 та Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013; визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки від 15.02.2012 та визнання припиненим права застави та обтяження товарів в обороті згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013; а також зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що зобов'язання позивача за кредитним договором були припинені шляхом їх належного виконання третьою особою та позивачем у зв'язку із перерахуванням коштів платіжними дорученнями № 464846 від 12.02.2015, № 74 від 14.04.2015 та № 75 від 14.04.2015, а також списанням грошових коштів з рахунку позивача 19.03.2015, у зв'язку з чим припинилися забезпечувальні зобов'язання за Договором іпотеки від 15.02.2015 та Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ст. 1052 Цивільного кодексу України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, в разі прострочення повернення чергової частини, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Визнаючи припиненими зобов'язання позивача за кредитним договором у зв'язку із належним виконанням, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зобов'язання позивача за Кредитним договором, зокрема були виконані третьою особою шляхом договірного списання з рахунку третьої особи суми коштів в розмірі 22299433,10 грн. та перерахуванням 12.02.2015 третьою особою коштів у розмірі 655781,32 грн. згідно із платіжним дорученням № 464846 від 12.02.2015.

Між тим, визнаючи належним виконання третьою особою зобов'язань позивача за Кредитним договором, суди попередніх інстанцій не з'ясували підстав платежу, вказаних у відповідних платіжних документах, та правових підстав вчинення третьою особою дій з погашення заборгованості за Кредитним договором.

Так, згідно із наявними в матеріалах справи поясненнями відповідача, переказ третьою особою коштів згідно із платіжними дорученнями № 464978 та 464846 від 12.02.2015 був здійснений на виконання Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, укладеному між відповідачем та третьою особою.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не наданої правової оцінки наявному в матеріалах справи Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, укладеному між відповідачем та третьою особою, та протоколу засідання кредитного комітету від 12.02.2015, яким передбачено відступлення банком ОСОБА_5 права вимоги за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 шляхом укладення відповідного договору виконання зобов'язань третьою особою, у зв'язку із чим не визначено правової природи зобов'язань, що виникли між учасниками спору.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015 прийнято рішення № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у відповідача.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження у ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації, та станом на 17.04.2015) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як пояснив скаржник, наказом від 17.04.2015 № 184 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Златобанк" було визнано нікчемним Договір про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, укладений між відповідачем та третьою особою, і як наслідок нікчемності цього договору 17.04.2015 суми перерахованих коштів були сторновані відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вказаним обставинам та доводам позивача, не визначились із правомірністю зарахування коштів третьої особи в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором внаслідок визнання уповноваженою особою нікчемним Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, не з'ясували обставин, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності цього договору та обставин повернення третій особі коштів, сплачених за таким договором.

Натомість, вказуючи про те, що виконання обов'язку позивача за Кредитним договором було покладено на ОСОБА_5 позивачем відповідно до умов Договору про виконання зобов'язань третьою особою б/н від 11.02.2015, укладеного позивачем із третьою особою та встановивши, що відповідно до умов Кредитного договору строк повернення кредитних коштів встановлювався по 16.07.2015, суди попередніх інстанцій не з'ясували обставини, пов'язані із зміною строку виконання зобов'язань за кредитним договором, та підстави для його зімни, не дослідили умови кредитного договору щодо наявності чи відсутності заборони дострокового виконання зобов'язань за ним, не визначили правовий режим рахунку третьої особи, з якого здійснювалося списання коштів на виконання зобов'язань за Кредитним договором та правові підстави списання банком таких коштів з рахунку третьої особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, не надавши належної оцінки доводам відповідача та не навівши у судових рішеннях належного обґрунтування відхилення цих доводів, не дослідивши належним чином всіх обставин справи в їх сукупності, пов'язаних із виконанням зобов'язань за Кредитним договором третьою особою, з урахуванням заперечень відповідача щодо правомірності такого виконання, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із належним виконанням та припинення і зв'язку із цим забезпечувальних зобов'язань.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням сторін, дослідити обставини, пов'язані із укладенням Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, правові підстави та обставини списання банком коштів з рахунку третьої особи на виконання зобов'язань за кредитним договором, визначитись із правомірністю визнання уповноваженою особою нікчемним Договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015 та застосування наслідків нікчемності, об'єктивно оцінити інші докази та обставини, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славінського Валерія Івановича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 у справі № 910/20024/15 скасувати.

Справу № 910/20024/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир