Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 910/5038/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскарги Державного агентства резерву Українинапостанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014у справі№910/5038/14 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доДержавного агентства резерву Українипростягнення 185219,40грн.за участі представників сторін:

від позивача - Шевченко Т.Ю.;

від відповідача - Солдатов Є.Г.

У С Т А Н О В И В:

25.03.2014 державне підприємство "Одеська залізниця" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України 185 219, 40 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003 № ОД/НР-03-670-НЮ, в частині оплати витрат на зберігання за 4-й квартал 2013 року.

16.10.2014 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Борисенко І.І.) (з урахуванням додаткового рішення від 28.01.2015), залишеним без змін 10.12.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.) позов задоволено, мотивуючи доведеністю його вимог.

У касаційній скарзі Державного агентства резерву України посилалися на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, тому просили постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 затверджений Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (комітет), правонаступником якого є Державне агентство резерву України та Державним підприємством "Одеська залізниця" було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ, згідно п. 1.2 якого, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно затвердженого номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (цінності) без користування ними зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача (п.1.1).

Згідно п. 3.1 договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі. Розмір зазначених відшкодувань визначається згідно щорічно погодженого комітетом зведеного кошторису витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву (п. 4.1).

Відповідно до п. 4.2 договору, кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем на погодження комітету, повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.

З огляду на зазначені положення договору, а також враховуючи, що відповідач не визначив розмір суми витрат на 2013 рік, позивач склав кошторис на зазначений період та звітні документи щодо фактичних витрат на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, виходячи з власних розрахунків середнього розміру суми витрат зберігання матеріальних цінностей на 1 кв. м. складського приміщення.

Позивач неодноразово направляв відповідачу для затвердження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами № 2/42 від 29.01.2013, № 2/178 від 16.07.2013, № НР-04/287 від 17.10.2013, проте вони були повернуті відповідачем у зв'язку з їх непогодженням та щоразу з новими зауваженнями.

24.01.2014 позивач листом №2/19 направив відповідачу звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року на суму 185 219,04 грн., який також повернуто останнім з мотивів непогодження кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік.

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Звертаючись до суду з позовом, Державне підприємство "Одеська залізниця" зазначали про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного відшкодування позивачу витрат за зберігання матеріальних цінностей, в результаті чого в останнього виникла заборгованість, яка складає 185 219,40 грн.

З метою визначення вартості понесених витрат за зберігання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року у справі № 910/5038/14 ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014, було призначено судову бухгалтерську експертизу, за результатами якої згідно висновку експерта № 5065/14-45 від 29.08.2014 було установлено, що витрати Державного підприємства "Одеська залізниця" на зберігання цінностей державного матеріального резерву за спірний період підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими документами та обліковими регістрами підприємства, сума понесених витрат становить 185 224, 84 грн., механізм її розрахунку відповідає Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, крім визначення суми понесених витрат за спожиту електроенергію Головним матеріально-технічним складом Одеської залізниці. Вказана невідповідність стосується розміру визначених позивачем витрат за електричну енергію порівняно із сумою що зазначена в кошторисі, тобто загальна сума понесених витрат ДП "Одеська залізниця" за спожиту електроенергію за період 4-й квартал 2013 року становить 5 982,19 грн., що на 9 632,81 грн. менше порівняно з запланованою за кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Одеській залізниці на 2013 рік.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості витрат на утримання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року не виконав, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог, правомірно ухвалили рішення про задоволення позову стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 185 219,40 грн., і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі господарського суду міста Києва №910/5038/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк