Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №34/263
Постанова ВГСУ від 06.06.2016 року у справі №34/263
Постанова ВГСУ від 16.03.2015 року у справі №34/263
Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №34/263
Постанова ВГСУ від 16.11.2015 року у справі №34/263

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 34/263

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р. (головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Суховий В.Г.)за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р.,у справі№ 34/263 Господарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Національного банку України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі",за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",прозвернення стягнення на предмет іпотеки,за участю представників:позивача-1не з'явились,позивача-2не з'явились,відповідачаМакаренко Ю.О.,третьої особиГутник В.П.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено: поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 04.11.2011 р. Господарського суду міста Києва у справі № 34/263 від дати набрання даною ухвалою законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у справі № 34/263 скасовано. В задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва № 34/263 від 04.11.2011 р. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, третя особа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 119 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не дав причинам пропуску строку та їх поважності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивачів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2011 р. Господарським судом міста Києва було видано наказ № 34/263 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р., яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стягнуто 31.604.085,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, що розташована по вул. Польовій, 61-а, у Солом'янському районі м. Києва, та на жилий будинок № 61-А, що розташований по вул. Польовій, Солом'янського району м. Києва, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у наказі зазначено строк пред'явлення його до виконання до 12.10.2012 р.

Наказ № 34/263 від 04.11.2011 р. про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р. пред'явлено до виконання до органів ДВС 16.11.2011 р.

Постановою Головного Державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 18.11.2011 р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 34/263.

В процесі здійснення виконавчого провадження Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" були організовані прилюдні торги з реалізації нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі", на яке необхідно було звернути стягнення згідно рішення господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу № 3-133/11 від 24.05.2012 р. проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна переможцем прилюдних торгів стало Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк".

За результатами прилюдних торгів державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України було видано Акт № 187/9 від 29.05.2012 р. про реалізацію предмета іпотеки, з якого вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом було зараховано лише 13.323.750,00 грн., який став підставою для отримання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Оскільки коштів, що були зараховані в рахунок погашення боргу, виявилось недостатньо для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 31.05.2012 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України було винесено постанову серії ВС № 29936922 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Як визначено ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи вищенаведені норми, наказ № 34/263 від 04.11.2011 р. міг бути повторно пред'явлений до виконання до 31.05.2013 р.

Однак у вказаний строк Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" наказ Господарського суду міста Києва № 34/263 від 04.11.2011 р. повторно до виконання не пред'являло.

08.09.2014 р. стягувач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 34/263 від 04.11.2011 р. до виконання, тобто більше, ніж через рік після спливу встановленого законом строку для його пред'явлення.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Отже, для розгляду поданої Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" заяви щодо поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, необхідно встановити факт пропущення такого строку, а також з'ясувати, з яких причин такий строк пропущено.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання заявник посилається на розгляд судами спорів за позовними заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" про визнання недійсними результатів прилюдних торгів; акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва на придбання майна з прилюдних торгів, а також на зареєстроване за ним згідно вимог чинного законодавства права власності на земельну ділянку та жилий будинок.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 501-32/7520-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р., визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 24.05.2012 р., які оформлені протоколом № 3-133/11.

У березні 2014 року ТОВ «Тіволі» звернулось до суду з позовом, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5034/14 від 10.06.2014 р. визнано недійсним акт державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки від 29.05.2012 р. та визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р. Вказане рішення є чинним та нескасованим.

Отже, за результатами вищевказаних судових рішень предмети іпотеки знову належать на праві власності ТОВ «Тіволі», а тому наказ Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. про примусове виконання рішення від 15.06.2011 р. у справі № 34/263 підлягає повторному виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви третьої особи, апеляційний суд виходив з того, що визнання недійсними прилюдних торгів має наслідком скасування всіх наступних рішень, що були прийняті за результатами проведення таких торгів, що повинен був врахувати стягувач, а відтак Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з метою отримання грошових коштів, які належали йому до стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 р. у справі № 34/263, повинен був повторно пред'явити наказ суду від 04.11.2011 р. до виконання.

Колегія суддів вважає вказаний висновок апеляційного суду необґрунтованим та погоджується з місцевим судом щодо поважності причин пропуску вище вказаного строку з огляду на таке.

Як правильно встановлено судами, наказ Господарського суду міста Києва № 34/263 від 04.11.2011 р. мав бути повторно пред'явлений до виконання до 31.05.2013 р.

Однак, наказ пред'явлений до виконання в зазначений строк не був, оскільки, придбавши на прилюдних торгах, організованих в межах процедури виконавчого провадження, майно боржника (торги відбулись 24.05.2012 р.), ПАТ «Дельта Банк», як цілком обґрунтовано відзначив місцевий суд, був упевнений в закінченості та законності такої дії. З огляду на подальші оскарження - визнання судом недійсними результатів прилюдних торгів (рішення від 17.08.2012 р.) та визнання судом недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (рішення від 10.06.2014 р.), у заявника були відсутні підстави повторно пред'являти наказ до виконання, оскільки процедура оскарження по виконанню наказу тривала та результат розгляду судових справ був невідомий, і з такими обґрунтуваннями дій заявника колегія суддів погоджується, оскільки вони були очікуванням, спрямованим на реальне виконання рішення суду, а не на безрезультатне пред'явлення наказу та зупинення виконання провадження (до вирішення вказаних судових справ).

Коли ж закінчилось оскарження останнього з указаних рішень суду, та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 р. судом було прийнято відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва, ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання згідно зі ст. 119 ГПК України.

Отже, всі наведені, а також інші встановленні судами обставини щодо часу реєстрації права власності на об'єкти обтяження за третьої особою та відповідачем слід оцінювати в цілковитій сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на їх фактичні та правові наслідки.

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати не лише такі обставини, а й правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 р. зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 р. існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій). Більше того, скасування такого рішення після того, як воно набуло статусу остаточного та не підлягало оскарженню, є втручанням в право заявника на мирне володіння своїм майном (рішення у справі Drumгrescu vs Romania від 28.10.1999 р.).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 р.).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002 р.; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

З огляду на наведені вище рішення Європейського суду та норми права колегія. суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо поважності пропуску вказаного строку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд встановив підставність вимог заяви та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заяви третьої особи є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р. скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у справі №34/263 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 17, оф. 86, код ЄДРПОУ 32919134) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 609,00 грн. судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова