Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 906/323/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю представників: прокуратури: позивача 2: відповідача: розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 Публічного акціонерного товариства "ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 рокуу справі№906/323/15 господарського суду Житомирської областіза позовомЗаступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області та Житомирської міської радидоПублічного акціонерного товариства "ЖИТОМИРСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД"простягнення 4929388,39грн. заподіяної шкодиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.06.2015р. (суддя Кудряшова Ю.В.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення шкоди, завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. (судді Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Житомирської області від 04.06.2015р. скасовано в частині відмови у стягненні 3512578грн. 31коп. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прийнято у цій частині нове рішення - про задоволення позову.

У решті рішення залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник доводить, що використовував воду для власних господарських і побутових потреб, а забір води з підземного горизонту не перевищував 300м3 на добу, що дозволяється в межах норми ст. 23 Кодексу України про надра без надання спеціального дозволу. Вважає, що у суду апеляційної інстанції не було повноважень здійснювати перерахунок розміру розрахованої держінспекцією шкоди, в порушення ст.ст. 22, 1166 ЦК України не встановлено доказів факту порушення законодавства, вини, шкоди, причинно-наслідкового зв'язку.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ПАТ "Житомирський маслозавод" є власником земельної ділянки, загальною площею 3,5242 га по вул.І.Гонти, 4, м.Житомира, на якій розміщена водозабірна свердловина, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №099172, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №181010002000097.

На території відповідача знаходяться дві артезіанські свердловини, одна з яких основна, а інша - резервна. Відповідно до паспорта артезіанської свердловини №671 її дебіт складає 20 мЗ на годину, що у перерахунку на добу дорівнює 480 мЗ, а згідно з паспортом артезіанської свердловини №673 її дебіт складає 22 мЗ на годину, що у перерахунку на добу дорівнює 528 мЗ.

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Публічним акціонерним товариством "Житомирський маслозавод", за результатами якої складено акт від 29.01.2014р..

В акті зазначено, що: у період з 07.09.2011р. по 29.12.2011р. ПАТ "Житомирський маслозавод" здійснював забір води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, а у період з 30.12.2011р. по 29.12.2012р. ПАТ "Житомирський маслозавод" здійснював забір води з підземного горизонту за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

На підставі зазначеного акту, за вказані вище порушення природоохоронного законодавства, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у період з 07.09.2011р. по 29.12.2012р. ПАТ "Житомирський маслозавод" у розмірі 4929388, 39грн.

У добровільному порядку відповідачем вказана шкода не відшкодована.

Касаційна інстанція, перевіривши мотиви застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку про правильність застосування норм законодавства апеляційним господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

З пункту 9 статті 44 Водного кодексу України вбачається, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Нормами статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Нормами статті 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

У п.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 зазначено, що вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар, (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в період з 07.09.2011р. по 29.12.2012р. ПАТ "Житомирський маслозавод" відповідачу нараховано збитки у розмірі 4929388,39грн., у зв`язку із самовільним водокористуванням з підземного горизонту в період з 07.09.2011р. по 29.12.2011р. та у зв`язку з проведенням забору та використанням підземних вод у період з 30.12.2011р. по 29.12.2012р., за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Проте, судом встановлено, що відповідачем у період з 07.09.2011р. по 29.12.2011р. спожито води з артезіанських свердловин у обсязі 25645м3 (довідка відповідача від 05.10.2015р. №4117, звіти (Ф.№2-ТП (водгосп) про використання води відповідачем у вказаний період) за наявності дозволу на спеціальне водокористування ПАТ "Житомирський маслозавод" від 01.09.2011р. №119-Ж, оригінал якого судом оглянуто у судовому засіданні 08.09.2015р., а тому відповідач вправі був здійснювати спеціальне водокористування шляхом забору води з підземного горизонту за допомогою двох артсвердловин у період з 07.09.2011р. по 29.12.2011р., що спростовує твердження прокурора, висновки в акті перевірки від 29.01.2014р. про здійснення відповідачем спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу у вказаний вище період, тобто з порушенням ст.ст.44, 49 Водного кодексу України.

Судом враховується, що відповідач у своїх запереченнях проти окремих висновків акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами вказав про наявність дозволу на спеціальне водокористування від 01.09.2011р. за №119-Ж, що був чинним в період з 07.09.2011р. по 29.12.2011р., додавши копію його першого аркушу.

Як свідчать матеріали справи, наведене не враховано Державною екологічною інспекцією у Житомирській області при здійсненні розрахунку збитків відповідно до Методики №389 від 20.07.2009р.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 30.12.2011р. по 29.12.2012р. спожито води з підземного горизонту в обсязі 66919м3, звіти (Ф.№2-ТП (водгосп) використання води відповідачем у вказаному періоді) без відповідного дозволу на користування надрами.

Так, в акті від 29.01.2014р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами у розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" вказано, що у період з 30.12.2011р. по 29.12.2012р. відповідач здійснював забір води з підземного горизонту за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), чим порушено ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом відхиляються доводи скарги, що відповідно до ст.23 Кодексу України про надра він вправі здійснювати забір води з підземного горизонту без спеціального дозволу, оскільки використовує воду для своїх господарських і побутових потреб та добовий обсяг спожитої води не перевищує 300м3.

При цьому, суд виходить з тих мотивів, що за нормою ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Із приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Судом встановлено, що основний вид економічної діяльності Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" - перероблення молока, виробництво масла та сиру (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ №290105 від 15.10.2013р.), тобто забір води відповідачем не можна визнати таким, що здійснюється для господарсько-побутових потреб, оскільки він є виробником, що, в свою чергу, спростовує доводи останнього з приводу забору води для задоволення власних господарсько-побутових потреб.

Твердження скарги щодо об`єму водозабору підземних вод спростовано судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки висновків суду, що виходить за межі касаційного перегляду судового рішення.

Інші доводи скарги не спростовують встановлених обставин водокористування без спеціального дозволу, а відтак, правильності правового висновку про правопорушення відповідача у сфері природоохоронного законодавства, причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, вини, тому висновки суду апеляційної інстанції визнаються правомірними.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. у справі №906/323/15 господарського суду Житомирської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж. Корнілова

Є. Чернов