Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 924/554/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Панової І.Ю., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"на ухвалугосподарського суду Хмельницької області від 01.08.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016у справі № 924/554/16 господарського суду Хмельницької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"про зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" - Калініна І.М., Кривошея Є.В.

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", у якому просило зобов'язати відповідача виконати умови пункту 6.4., 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання укладеним між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016 в редакції зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 (суддя Вибодовський О.Д.) провадження у справі №924/554/16 припинено.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.09.2016 та передати справу № 924/554/16 на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гудак А.В. - головуючий, судді Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у справі № 924/554/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" - без задоволення.

Не погодившись із наведеними рішеннями, ТОВ "Торговий дім "Наталка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу до господарського суду Хмельницької області для розгляду по суті в порядку позовного провадження. ТОВ "Торговий дім "Наталка" вважає, що даний спір повинен розглядатися у позовному провадженні, з огляду на те, що позовна вимога не є майновою вимогою до боржника щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, позивач не має майнових вимог щодо грошових зобов'язань боржника, отже не може бути кредитором в межах справи про банкрутство "Євро Лізинг".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 24.12.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 633. 3гідно актів прийому-передачі №633/001 та № 633/002, відповідачем передано позивачу транспортні засоби, а саме:

-Тоуоtа Саmrу 2,4 АТ, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, за актом прийому-передачі №633/001;

- Mitsubishi Lanser X 2.0, шасі № НОМЕР_4 , Реєстраційний № НОМЕР_1.

На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу №633 від 24.12.2007 позивач, як лізингоодержувач, в повному обсязі виконав умови договору щодо сплати лізингових та інших платежів. На підставі рахунку-фактури ТОВ "Євро Лізинг" №С-00172285 від 12.08.2013 Лізингоодержувачем була у повному обсязі сплачена залишкова (викупна) вартість транспортних засобів, отриманих у фінансовий лізинг.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.4 договору лізингу, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути право власності на транспортні засоби за умови повного виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів та сплаті залишкової вартості транспортних засобів і тільки за договором його купівлі-продажу. Пунктом 9.5 договору сторони обумовили, що по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов'язаний передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до п. 6.4 даного договору - тобто шляхом укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Відповідно до договору застави майнових прав №11/1-2557 від 05.09.2008, який укладений між ТОВ "Євро Лізинг" (заставодавець) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (затаводержатель), заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") передає у заставу заставодержавтелю - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" майнові права на отримання лізингових платежів за договорами лізингу, які зазначені у додатку №1 до цього договору та в яких заставодавець (ТОВ "Євро Лізинг") виступає кредитором. У вказаному додатку за порядковим номером № 116 зазначено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" (за договором фінансового лізингу № 633 від 24.12.2007 в межах плану лізингу № 633/002) (а.с. 81)

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу": "заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя".

Крім того, під час розгляду встановлено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Головачева І.М..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 у справі №924/1282/13 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника, визначено дату проведення перших зборів кредиторів та призначено підсумкове судове засідання.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 23.07.2015 у справі №924/1282/13 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.

23.07.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення №20558 про визнання боржника - ТОВ "Євро Лізинг" банкрутом.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.10.2015 повноваження арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. як ліквідатора у справі №924/1282/13 припинено; ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг" у справі №924/1282/13 призначено арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 ухвалу від 16.10.2015 скасовано в частині призначення ліквідатором ТОВ "Євро Лізинг", прийнято рішення призначити ліквідатором Баса Р.О.

Припиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції із висновком якого погодився і апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові, дійшов до висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки правомірними та обґрунтованими, з огляду на таке.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Згідно ч. 7 статті 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.

У абз. 9 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, продаж майна банкрута допускається в порядку передбаченому цим Законом та вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Вирішуючи спір про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу №663 від 24.12.2007 шляхом визнання між ТОВ "Торговий дім "Наталка" та ТОВ "Євро Лізинг" укладеним договору купівлі-продажу предмету лізингу від 19.04.2016, зокрема транспортного засобів: Тоуоtа Саmrу 2,4 АТ, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, за актом прийому-передачі №633/001; Mitsubishi Lanser X 2.0, шасі № НОМЕР_4, Реєстраційний № НОМЕР_1, суди дійшли обґрунтованого висновку про певний матеріальний наслідок відносно майна ліквідаційної маси боржника-банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", зокрема щодо оформлення права власності на вказані транспортні засоби за позивачем товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка".

Отже, висновок попередніх інстанцій про те, що такий матеріальний наслідок беззаперечно впливає на розгляд справи № 924/1282/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", в якій формується реєстр кредиторських вимог боржника, визначається ліквідаційна маса (актив, пасив) тощо, є правомірним та є підставою для припинення провадження у даній справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до переконання колегії суддів переоцінити обставини справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та ухвала господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 у даній справі, відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 01.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 924/554/16 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

В.Я. Погребняк