Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/502/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/502/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Картере В.І., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 14.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справі№ 910/502/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"прозобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 66 739 грн. 73 коп. за участю представників: від позивача: Макаренко С.В.від відповідача: Коновалов О.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 касаційну скаргу у справі № 910/502/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючи, Картере В.І., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.10.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ВГФ 2014" про зобов`язання повернути 66 739,73 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за заниженою відсотковою ставкою при достроковому розірванні договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1238/2014-1 відповідач отримав від банку необґрунтовану виплату грошових коштів у сумі 66 739,73 грн. та вважає вказані кошти такими, що одержані без достатніх правових підстав з посиланням, зокрема, на ст.1212 ЦК України.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №910/502/16 (суддя: Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (судді: Майданевич А.Г. - головуючий, Тищенко А.І., Федорчук Р.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що сторонами було викладено пункт 3.7 договору в новій редакції, та положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки у випадку розірвання договору за ініціативою вкладника виключено із умов договору.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вказує, що сторонами договору при внесенні змін до нього допущено описку та замість слів: доповнити пункт новими умовами та новим змістом, пункт 3.7 викладено в новій редакції, що не відповідало дійсним намірам сторін.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "ВГФ 2014" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну, а оскаржувані судові рішення - без змін, як обґрунтовані та законні.

Відповідач стверджує, що 27.06.2014 уклавши договір про внесення змін до депозитного договору, сторони змінили його п.3.7, яким було встановлено перерахунок процентної ставки у разі дострокового розірвання з ініціативи вкладника та встановили право вкладника ініціювати дострокове розірвання депозитного договору.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26.06.2014 між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" як вкладником укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1238/2014-1.

За умовами п.2.1 договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26154099516004 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 500 000 грн. на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22 % річних.

Згідно п.3.7 договору в первісній редакції вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору.

Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в Банку.

У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін №1 від 27.06.2014 до договору про депозитний вклад, яким пункт 3.7 договору викладено в наступній редакції: вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1279/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014, звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банку за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору.

Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1279/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26005099516001/980, відкритий у Банку.

26.02.2015 відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове припинення дії договору та повернення грошових коштів разом з відсотками. На виконання вказаного листа банк повернув ТОВ "ВГФ 2014" депозитний вклад та суму нарахованих процентів за ставкою 22% річних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №114, прийнятого на підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 №358, у банку з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення банку з ринку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 №159 розпочато процедуру ліквідації банку з 31.08.2015.

03.12.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" повідомила відповідача, що договір про внесення змін №1 від 27.06.2015 до договору банківського вкладу є нікчемним на підставі п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.3 ст.1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

За ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1 ч.3 ст.38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент призначення тимчасової адміністрації в банку, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За встановленими судами обставинами сторонами виключено із пункту 3.7 договору положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін договором про внесення змін №1 від 27.06.2014.

В договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 не міститься застережень про залишення в силі положення пункту 3.7 депозитного договору в попередній редакції щодо заниженої процентної ставки.

Господарські суди встановили, що позивачем не доведено наявності підстав для застосування зниженої відсоткової ставки та зобов`язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 66 739,73 грн.

Суди встановили, що підстави вважати договір про внесення змін №1 від 27.06.2015 нікчемним відсутні.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання позивача на норми п.1 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Виплата банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 22% річних є належним виконанням банком своїх зобов`язань за депозитним договором і не може вважатись відмовою банку від власних майнових вимог.

З огляду на викладене судами також не встановлено підстав для застосування ст.1212 ЦК України у цьому випадку.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи не вбачає порушень господарськими судами норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №910/502/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: В. Картере

І. Плюшко