Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 918/1437/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скарги Рівненського державного гуманітарного університетуна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.04.15 у справі№918/1437/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доРівненського державного гуманітарного університетутретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління державної казначейської служби України у Рівненській областіпростягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних за поставлений природний газ

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. (доповідач), судді - Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

В судовому засіданні взяв участь представник від позивача - Сидоренко А.С. за дов. від 18.04.14.

Представники від відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у жовтні 2014 року заявлений позов до Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення 37 896, 09 грн основного боргу, 3 138, 98 грн пені, 4 745, 36 грн інфляційних втрат та 1 749, 06 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору про закупівлю природного газу від 14.02.13 №13/3909ТЕ-28 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений в період з січня до грудня 2013 року природний газ. При цьому позивач, посилався на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу та статті 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.11.14 залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.14, ухваленим суддею Гарплюк А.М., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 896, 09 грн основного боргу, 2 753, 17 грн пені, 1 355, 85 грн 3% річних та 4 707, 32 грн інфляційних втрат. Суд установив факт прострочення виконання обов'язку зі сплати вартості отриманого природного газу, а відтак визнав доведеною позивачем суму боргу. В решті позовних вимог судом відмовлено у зв'язку з арифметичними помилками, допущеними позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 549, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Василишин А.Р - головуючий, Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., постановою від 01.04.15, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Рівненський державний гуманітарний університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 2 753, 17 грн пені, 1 355, 85 грн 3% річних та 4 707, 32 грн інфляційних втрат та передати справу в оскаржуваній частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначає, що судами не надано належної правової оцінки тим обставинам, що позивач не відкрив рахунок зі спеціальним режимом використання в порушення приписів частини 3 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відтак відповідач не міг здійснити оплату за газ, факт отримання якого не заперечується останнім. У зв'язку з наведеним, скаржник вважає, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин приписи частини 4 статті 612-614, 616 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, що 14.02.13 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та Рівненським державним гуманітарним університетом, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3903ТЕ-28. За умовами пункту 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Згідно з пунктом 1.2 договору, позивач передає відповідачу в період з 01.01.13 до 31.12.13 природний газ в обсязі до 37,000 тис.куб.м. Пунктом 5.2 договору визначено, що: ціна за 1 000 куб.м газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн з урахування у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. Загальна вартість договору на дату його укладання становить 40 367, 00 грн, крім того ПДВ - 8 073, 40 грн, разом з ПДВ - 48 440, 40 грн. Як визначено пунктом 4.1 договору: оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Умовами пункту 7.3 договору сторонами визначено, що у разі порушення відповідачем умов пункту 4.1 цього договору відповідач зобов'язався, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 10.1 визначено, що договір діє в частині поставки газу до 31.12.13 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. В процесі розгляду спору суди установили, що на виконання умов договору упродовж січня-грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37 896, 09 грн, і це оформлено двосторонніми актами приймання-передачі природного газу підписаними і скріпленими печатками сторін. Установили суди і факт наявності боргу у зазначеній сумі, оскільки відповідач за отриманий газ не розрахувався. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету 37 896, 09 грн основного боргу, 3 138, 98 грн пені, інфляційних втрат в сумі 4 745, 36 грн та 1 749, 06 грн 3% річних. Судові рішення у справі переглядаються в межах доводів касаційної скарги, а саме, в частині стягнення 2 753, 17 грн пені, 1 355, 85 грн 3% річних та 4 707, 32 грн інфляційних втрат. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як установлено судами, сторони пунктом 4.1 спірного договору погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Стаття 611 Цивільного кодексу України унормовує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пунктом 7.3. договору передбачено нарахування пені за прострочення оплати вартості газу. У відповідності до приписів статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Разом з тим нормами статті 625 названого Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили, що відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за спірним договором не виконав, вартість отриманого природного газу не сплатив. Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішень у даній справі довід скаржника про відсутність підстав для стягнення 3% річних, інфляційних та пені на підставі приписів частини 4 статті 612 названого Кодексу, оскільки позивач не відкрив рахунок зі спеціальним режимом використання, а відтак відповідач не міг здійснити оплату за отриманий газ. Цьому доводу надавалася оцінка судами обох інстанцій, він був відхилений судами, як необґрунтований, з огляду на установлення факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, та не установлення судами наявності перешкод з боку кредитора. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманого природного газу за договором від 14.02.13, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 2 753, 17 грн пені, 1 355, 85 грн 3% річних та 4 707, 32 грн інфляційних втрат. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються установленими судами попередніх інстанцій обставинами, а за приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. В іншій частині постанова скаржником не оскаржена, а тому колегією суддів не переглядалася. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.15 у справі №918/1437/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету залишити без задоволення.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

Т.Костенко