Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 910/3328/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаДубравський В.С., представник,відповідачаЯрошевич В.М., керівник, Зайнудінов А.М., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справі№910/3328/15-г Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Теплоресурс-М" простягнення суми,

В судовому засіданні 08.10.2015 оголошувалась перерва до 11год. 05хв. 15.10.2015, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Теплоресурс-М" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 29014,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 (суддя Яковенко А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 23.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-КВАДРО" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "ТЕПЛОРЕСУРС-М" (Виконавець) підписано Договір №1331, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе: "Підготовку вихідних матеріалів для отримання ТУ згідно технічного завдання Замовника і попередній розрахунок ВОГ. Отримання технічних умов в ПАТ "Київоблгаз" та розробка проектної документції на їх основі. Погодження документації в ПАТ "Київоблгаз" та ДП "Укрметртестстандарт". Експертиза проектної документації в ДП "КЕТЦ Держгірпромнагляду України", реєстрація проектної документації в інспекції ДП "Держгірпромнагляд". Виконавець зобов'язаний виконати всі обумовлені Договором роботи і здати їх Замовнику в закінченому вигляді у встановлені Договором терміни у повній відповідності з нормативними документами. Приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється згідно з вимогами технічного завдання або іншого документа на проведення робіт (п.п.1.1-1.3).

Згідно з п.п.2.1.-2.2. Договору за виконану роботу Замовник перераховує Виконавцю: вартість робіт - 24178,51 грн, ПДВ - 20%: 4835,70 грн. Всього до сплати: 29014,21 грн. Оплата провадиться: авансовим платежем у розмірі 100% за виконання робіт.

В п.3.1. Договору сторони передбачили, що робота рахується завершеною після підписання Акта здавання-приймання робіт.

Виконання проектних робіт - до 30.03.2014 (п.3.2).

За умовами п.6.1. Договору термін дії Договору: початок - 23.01.2014, закінчення - 31.12.2014.

Згідно платіжного доручення №78 від 31.01.2014 позивачем перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 29014,21 грн, з призначенням платежу: "Оплата за виконання проектних робіт згідно дог. №1331 від 23.01.2014, рах-факт. №1331 від 31.01.2014 у т.ч. ПДВ 20% - 4835,70 грн".

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих коштів у розмірі 29014,21 грн. Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що авансовий платіж у розмірі 29014,21 грн був отриманий відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки Договір №1331 від 23.01.2014 є неукладеним. Зокрема, позивач зазначає, що він, як замовник, не передавав відповідачу, як підряднику за Договором, завдання на проектування. Таке завдання на проектування та вихідні дані не розроблялися відповідачем і не погоджувалися із позивачем.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.ст.626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Як було зазначено вище, Договором №1331 від 23.01.2014 визначено предмет договору (п.1), сторонами визначені строки виконання (п.3), загальна вартість робіт (п.2).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про погодження сторонами договору його істотних умов.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами було встановлено, що сторони виконували взяті на себе зобов'язання за цим Договором, адже, Замовником було перераховано авансовий платіж у розмірі 29014,21 грн., з призначенням платежу: "Оплата за виконання проектних робіт згідно дог. №1331 від 23.01.2014, рах-факт. №1331 від 31.01.2014, у т.ч. ПДВ 20% - 4835,70 грн", а Виконавцем була виготовлена проектна документація та направлена Замовнику супровідним листом №09 від 14.03.2014, тобто у межах строку виконання договірного зобов'язання.

Вказані обставини щодо виконання сторонами взятих на себе зобов'язань виключають можливість застосування до спірних правовідносин ч.8 ст.181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних зі встановленням факту неукладеності договору (постанова ВСУ від 10.02.2009 у справі №10/33/08).

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовані питання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та за положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України, яка ТОВ "М-Квадро" визначена як підстава вимоги стягнення грошових коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договір №1331 від 23.01.2014, а кошти, які позивачем заявлені до стягнення перераховувались останнім відповідачу в якості оплати робіт, які повинні бути виконані за вказаним договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Верховним Судом України неодноразово викладалася позиція, згідно з якою договірний характер правовідносин у справі виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України. Відповідний правовий висновок Верховного Суду України наведений, зокрема, в його постановах від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 № 6-88цс13, від 02.09.2014 № 910/1620/13, від 14.10.2014 № 922/1136/13, від 25.02.2015 № 910/1913/14 і згідно з ч.1 ст.11128 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договору №1331 від 23.01.2014, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Посилання позивача у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Зазначення відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що роботи виконано на суму 25514,21 грн (тоді як авансовий платіж перераховано в сумі 29014,21 грн) колегія вважає такими, що не впливають на висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на правові підстави заявленого позову.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/3328/15-г залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда