Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 908/1813/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаСамокиша В.Ю., представник, відповідачаКупирьов М.Є., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015у справі№ 908/1813/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" заборгованості за договором фінансового лізингу №LС6036-11/11 від 16.02.2012 в сумі 291545,97 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (судді: Попков Д.О. - головуючий, Марченко О.А., Зубченко І.В.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість в сумі 291546, 97 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 5830,94 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC6036-11/11 (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Лізингодавець на підставі договору поставки зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.6. Договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, яким за змістом п.5.4. Загальних умов фінансового лізингу є календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.

За умовами п.1.7. Договору сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - долар США. Зобов'язання за цим Договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цього Договору.

Відповідно до п.4.3. Договору Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісячно сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

Розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки D Графіку (Додаток 1 до Договору). При цьому, якщо в межах певного періоду лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача, в гривнях, виявиться меншою за суму, зазначену у колонці D Графіку (Додаток 1 до Договору), то при визначенні комісії у гривнях застосовується така фактично розрахована сума, а не сума зазначена в колонці D Графіку. У разі якщо в певних періодах лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача, розрахована в гривнях, була меншою за суму, зазначену у колонці D Графіку (Додаток 1 до Договору), то після закінчення строку лізингу (у останній лізинговий період) Сторони здійснюють перерахунок (переоцінку) вартості Предмета лізингу в бік її зменшення, про що складають та підписують Акт переоцінки вартості Предмета лізину та Розрахунок коригування вартісних та кількісних показників до податкової накладної (останній документ підписується відповідно до положень податкового законодавства, чинного на момент такої переоцінки) (п.4.4. Договору).

Згідно з п.4.5. і 4.6. Договору перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку (якщо сплата такого збору передбачена чинним законодавством України), та комісія АТ "Райффайзен Банк Аваль" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет:://www.rla.com.uа. Оплата всіх платежів за цим Договором здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 5.1. Загальних умов фінансового лізингу (які є невід'ємною частиною Договору згідно із його п.9.4.) також закріплено обов'язок Лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі та зазначено, що датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця.

Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати рахунок самостійно (п.5.3. Загальних умов фінансового лізингу).

Відповідно до п.5.6. Загальних умов фінансового лізингу якщо строк сплати поточного лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий день.

Специфікацією (Додаток № 2 до Договору) сторони визначили, що предметом лізингу є ламінатор Simplex SL mod. 1300, новий, 2012 р.в., ціна якого з ПДВ складає 2794176 грн.

На підставі акту приймання-передачі від 28.03.2012 позивач передав відповідачу предмет лізингу.

Угодою від 21.10.2014 про внесення змін до договору фінансового лізингу сторони виклали нову редакцію Графіку розрахунку заборгованості, який також містить формули методики розрахунку лізингових платежів.

Як встановили суди попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, у відповідності з умовами Договору позивачем були виписані та надіслані на електрону адресу: fin@dpa.com.uf відповідача рахунки на оплату лізингових платежів на загальну суму 291546,97 грн: рахунок-фактура №LC6036-11/11/33-042 (акт виконаних робіт) від 05.01.2015 на суму 70520,71грн; рахунок-фактура №LC6036-11/11/34-043 (акт виконаних робіт) від 02.02.2015 на суму 88287,89 грн; рахунок-фактура № LC6036-11/11/35-045 (акт виконаних робіт) від 02.03.2015 на суму 132738,37 грн.

Посилаючись на те, що вказані рахунки Лізингоодержувачем оплачені не були, тоді як в подальшому 18.02.2015 Лізингодавець також звертався з вимогою про їх оплату, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст.ст.1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Нормами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не було оплачено рахунок-фактуру №LC6036-11/11/33-042 від 05.01.2015 на суму 70520,71 грн, рахунок-фактуру №LC6036-11/11/34-043 від 02.02.2015 на суму 88287,89 грн; рахунок-фактуру № LC6036-11/11/35-045 від 02.03.2015 на суму 132738,37 грн.

Доказами у справі, відповідно до ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Зважаючи на вказане, суди обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем не доведено виконання належним чином взятих на себе зобов'язань за спірним договором фінансового лізингу від 16.02.2012 №LС6036-11/11.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є такими, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд стягнув заборгованість без відповідного обґрунтованого розрахунку цієї суми, не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені вище рахунки-фактури визначають належні до сплати суми, структура яких цілком відповідає приписам ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", а їх розмір - параметрам, визначеним у Графіку розрахунку заборгованості від 21.10.2014 із урахуванням узгодженої сторонами методики розрахунку, лізингових платежів. При цьому відповідачем за весь час розгляду в судових інстанціях не надавався обґрунтований контррозрахунок спірної суми, і відповідно ним не спростований арифметичний розрахунок заявленої до стягнення суми.

Доводи скаржника про те, що суд розглянув спір, обґрунтувавши рішення неналежними письмовими доказами, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями з переоцінки доказів та обставин справи, а по-друге, посилання відповідача в касаційній скарзі обумовлено суто формальними ознаками, як-от, відсутня дата засвідчення копій документів, що містяться у матеріалах справи, без спростування та заперечення відповідачем встановлених судом першої інстанції фактичних обставин у справі.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі №908/1813/15-г залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда