Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 922/1293/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 09.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1293/14господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівського комунального підприємства теплових мережпростягнення 256 342,01 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Смакота Н.І. (довіреність № 14-98 від 18.04.2014) Закаблуков А.С. (довіреність від 30.09.13)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 06.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Білецька А.М.) від 09.06.2015, у справі №922/1293/14 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9234,39 грн, штраф у розмірі 13376,28 грн, три проценти річних у розмірі 27010,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 3224,35 грн, судовий збір у розмірі 5126,84 грн; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.43, 83, 99, 101 ГПК України, ст.233 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (надалі - відповідач, Борівське КПТМ), в якому просило суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 92343,97 грн., сім процентів штрафу у розмірі 133 762,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 224,35 грн та три проценти річних в розмірі 27 010,87 грн, а також витрат зі сплати судового збору. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач виконував покладені на нього грошові зобов'язання (в частині оплати заборгованості за отримані послуги з транспортування природного газу за договором про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012) з порушенням строків.

Судами встановлено таке.

26.01.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач у справі, за договором - продавець) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (відповідач у справі, за договором - покупець) укладено договір №12БО-01 про закупівлю природного газу (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) на власні потреби та втрати. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Сторонами погоджено у пункті 1.2 договору, що продавець передає покупцеві в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 1340 тис. куб. м. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (пункт 1.3 договору).

З огляду на статтю 3 договору сторонами обумовлено, що загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 5205605,20 грн, крім того ПДВ 81900,80 грн разом із ПДВ - 5287506,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 5.2 договору встановлено, що продавець передає газ покупцю на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства (надалі-пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 5.2.1 договору).

У разі невиконання або не належного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену Законами України та цим договором (пункт 7.1 договору).

Сторонами погоджено що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості), сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.3 договору).

Додатком №1 від 26.01.2012 до договору сторони визначили умови поставки і облік газу, а також порядок приймання-передачі газу.

Положення зазначеного договору відповідають правовим нормам, закріпленим у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) "Про затвердження порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України" №420 від 19.04.2012.

Матеріали справи містить копію додаткової угоди №1 від 27.06.2012 до договору про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012, у відповідності до якої контрагенти домовилися внести зміни до пунктів 1.2 та 3.1 договору, а саме: визначили в новій редакції предмет та ціну договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 814,684 тис. куб. м газу на загальну суму 3214661,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 (за січень 2012), від 29.01.2012 (за лютий 2012), від 31.03.2012 (за березень 2012), від 30.04.2012 (за квітень 2012), які підписані сторонами та скріплені печатками їх підприємств.

Однак, відповідач виконував покладені на нього грошові зобов'язання (в частині оплати заборгованості за отримані послуги з транспортування природного газу за договором про закупівлю природного газу №12 БО-01 від 26.01.2012) з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 92343,97 пені, 133762,82 грн семи процентів штрафу, інфляційних втрат 3224,35 та 27010,87 грн трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.

Судами задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9234,39 грн пені, 13376,28 грн штрафу, 3224,35 грн збитків від інфляції та 27010,87 грн. трьох процентів річних.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір неустойки, виходив з того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором виникло внаслідок поважних причин та обставин. Крім того, зазначив, що погашення загальної суми заборгованості може призвести до негативних явищ в поточній діяльності підприємства-відповідача.

Апеляційний суд, з яким погоджується суд касаційної інстанції, порахував висновок місцевого суду таким, що не суперечить чинному законодавству, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 статті 551 Цивільного Кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного Кодексу України).

Судами встановлено, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж є соціально значимим комунальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання (у вигляді опалення та гарячого водопостачання) усім групам споживачів у тому числі населенню та бюджетним установам (організаціям); на даний час діючи тарифи не відшкодовують 100% витрат, які несе контрагент (відповідач) на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у підприємства відповідача виникає різниця в тарифах, яка відшкодовується з державного бюджету і якою здійснюється погашення заборгованості підприємства за спожитий природний газ.

В 2012 відповідно до пункту 48 статті 7, пункту 7 статті 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" (зі змінами) передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію.

Згідно статті 23 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" порядок перерахування субвенцій встановлюється постановою Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 №626 внесено зміни до Порядку та умов надання у 2012 субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, яким встановлено, що із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій) (пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМУ №626 від 04.07.2012).

Судами встановлено, що субвенція за 2012 (період дії договору) із спеціального фонду державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування перерахована не була. Даний факт підтверджується наявними в справі документами; некомпенсована різниця в тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів фактичним затратам підприємства-відповідача становить 2056,50 тис. грн, яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 360802,67 тис. грн за надані послуги населенню та 1695,70 тис. грн за надані послуги бюджетним організаціям.

За оцінкою судів на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вплинуло неотримання останнім субвенцій з бюджету, кошти від якої, мали піти на погашення боргу з поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а також для вироблення теплової енергії для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів; відповідач є відповідальним за безперебійне централізоване постачання теплової енергії у районах своєї діяльності, від якого залежить безаварійне та безперебійне постачання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Відтак, сплата штрафних санкцій у повному обсязі може зачепити не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, це можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надання теплової енергії і послуг з теплопостачання населенню, яке обслуговується підприємством-відповідача.

Приписами статті 83 Господарського процесуального Кодексу України унормоване право господарського суду, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що господарський суд, обґрунтовуючи своє рішення про зменшення розміру стягуваної пені і штрафу на 90%, взяв до уваги, що наведена вище норма є процесуальною і застосував поряд з нею норму матеріального права (стаття 233 Господарського Кодексу України), касаційна інстанція вбачає достатньо вмотивований висновок суду першої інстанції, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції, про зменшення обумовлених договором штрафних санкцій (штрафу та пені) та вважає, що підстави та мотиви для зменшення неустойки суд обґрунтував належним чином, тому вірно скористався наданим законом правом зменшити розмір санкцій.

Крім того, скаржник не згоден із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до правомірного висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відстрочки виконання рішення суду до 01.10.2015 року, залишається без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального Кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання розстрочки виконання рішення суду і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Дана стаття визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального Кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи те, що господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку, згідно статтею 43 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, та зазначає, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж не має фінансової можливості виконати вчасно та у повному обсязі судове рішення через наявність дебіторської заборгованості споживачів за послуги з централізованого теплопостачання. В підтвердження своїх доводів, боржник надав фінансові звіти (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання, водовідведення та теплопостачання та інші фінансові документи), оцінивши які суди дійшли до вірного висновку, що відповідач у заяві про відстрочку виконання рішення зазначив конкретні обставини, які ускладнюють його виконання.

Враховуючи вищенаведене, за висновком апеляційного суду, з яким погоджується суд касаційної інстанції, місцевий господарський суд, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував докази в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду та, керуючись вимогами статті 121 Господарського Процесуального Кодексу України, правомірно дійшов висновку, що надання відстрочки виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих з відповідача коштів, на підставі чого обґрунтовано задовольнив заяву Борівського комунального підприємства теплових мереж та відстрочив виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 по справі № 922/1293/14 до 01.10.2015 року.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 922/1293/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк