Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/5016/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"на постановувід 31.03.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/5016/14за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"доМіністерства оборони Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаЖитомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Державного університету комунікаційтретя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавна казначейська служба України простягнення 18572209,30грн,за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи 1 - третьої особи 2 - Соболєв А.О. Гордієнко В.І. не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справ № 910/5016/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В, судді Босий В.П., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Рудченка С.Г., Мальченко А.О.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), за участю третіх осіб: Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Державного університету комунікацій (далі - третя особа-1) та Державної казначейської служби України (далі-третя особа-2) про стягнення 18572209,30грн.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст. 176 Господарського кодексу України, п.1.3 Тимчасової інструкції про організацію продовольчого забезпечення військовослужбовців та годування штатних тварин Збройних Сил України шляхом залучення суб'єктів господарювання, що затверджена наказом Міністра оборони України №106 від 20.03.2008.

Зокрема, скаржник зазначає, що, оскільки ним для недопущення зриву безперебійності процесу харчування військовослужбовців було продовжено надання послуг харчування у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 і вказані послуги були прийняті командирами військових частин, вимоги про стягнення 18572209,30грн, що заявлені позивачем як заборгованість по господарському зобов'язанню, яке виникло на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб та з управлінських актів відповідача, є законними та обґрунтованими.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники третіх осіб не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого булі належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2015.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду його скарги на іншу дату в зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів, втім клопотання колегією суддів відхилено, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові доказі або додатково перевіряти докази.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 12.01.2007 та 13.04.2007 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (виконавець) було укладено договори відповідно №251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла церква), А0473 (с. Дівички) за кошти Державного бюджету України та № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин за кошти Державного бюджету України, за умовами яких виконавець зобов'язується надати послуги з харчування особового складу військових частин, визначених сторонами, в стаціонарних та польових умовах, а також військових частин (закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства (п.1.1 договорів); замовник зобов'язується приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України, та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього договору у відповідності із специфікацією (п.1.2 договорів); порядок надання послуг визначає представник замовника, відповідно до свого внутрішнього розпорядку та специфіки завдань, які він виконує (п. 2.5 договору від 12.01.2007, 2.4 договору від 13.04.2007); кількість та якість наданих послуг оформлюються актом, який складається повноважними особами виконавця та представника замовника щоденно у трьох примірниках:перший примірник-замовнику, другий-представнику замовника, третій-виконавцю (п.3.2 договорів); порядок розрахунку за договором - оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 10 діб з дня надходження до замовника належним чином оформлених зведених актів прийому наданих послуг та рахунків фактур (п.4.5 договорів); договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2007 (п.11.1 договору від 12.01.2007, п.12.1 договору від 13.04.2007).

Як встановлено судами, внаслідок укладення сторонами численних додаткових угод строк дії вказаних договорів продовжено до 31.12.2010.

Листом від 16.12.2010 №286/5/1052 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", що для забезпечення харчування військовослужбовців у період проведення закупівлі цих послуг на 2011 рік і на виконання протокольного доручення Прем'єр-міністра України проводиться відповідна робота, у зв'язку з чим позивачеві запропоновано письмово підтвердити можливості свого підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ з 01.01.2011.

У відповідь на вказаний лист позивач своїм листом від 28.12.2010 №1651 підтвердив свою можливість надання послуг з харчування у запитуваний період на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007.

Виконуючи вказану домовленість, позивач у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 надав послуги з харчування особового складу військових частин, зазначених в договорах №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, які (послуги) були прийняті командирами військових частин Міністерства оборони України шляхом підписання актів виконаних робіт на загальну суму 16344242,76грн.

Зазначаючи про те, що послуги в період з 01.01.2011 по 16.02.2011 надавалися на підставі договору, укладеного з відповідачем шляхом обміну листами, на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, були прийняті уповноваженими особами Міністерства оборони України шляхом підписання відповідних актів приймання послуг, втім не оплачені останнім, Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги, нарахованих на неї інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 18572209,30грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 207, 526, 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на спірні правовідносини сторін не поширюються приписи статті 181 Господарського кодексу України щодо укладення договору у спрощений спосіб шляхом обміну листами, оскільки Законом України "Про здійснення державних закупівель" визначений спеціальний порядок закупівлі послуг за державні кошти, а отже надання позивачем послуг з харчування особового складу військових частин Міністерства оборони України, що здійснювався не за наслідком проведення відповідної процедури, суперечать вимогам чинного законодавства та не породжує правових наслідків у вигляді виникнення у відповідача заборгованості.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції Закону №2899-17 від 11.01.2011) дозволено у 2011 році замовникам для безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, а також учнів (студентів) навчальних закладів та дітей, харчування яких здійснюється за рахунок державних коштів, укладати договори про закупівлю послуг з харчування із суб'єктами господарювання - переможцями процедури закупівлі у 2009 - 2010 роках в межах відповідних бюджетних призначень, із строком їх дії до 31 березня 2011 року.

При цьому, правовідносини між сторонами у попередній рік були врегульовані у подібний спосіб - постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1414 "Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році", відповідно до якої Міністерству оборони України для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України було надано право укладати з суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2007-2009 роках додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних призначень Міністерства оборони України.

Таке державне регулювання надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України зумовлене їх специфічним характером, зміст якого полягає у необхідності забезпечення безперервного надання цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.12.2010 №286/5/1052 тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковника Браславського І.Л. позивачеві доведено, що для забезпечення харчування військовослужбовців у період проведення закупівлі цих послуг на 2011 рік, за протокольним дорученням Прем'єр-міністра України, проводиться відповідна робота, у зв'язку з чим позивачеві запропоновано письмово підтвердити можливості свого підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ з 01.01.2011.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 28.12.2010 №1651 повідомив про можливість надання послуг з харчування у запитуваний період, на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007.

В подальшому, на підставі зазначеної переписки між сторонами, позивачем надавалися, а командирами військових частин приймалися послуги з харчування особового складу у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 на загальну суму 16344242,76грн, що підтверджується відповідними належно оформленими двохсторонніми актами виконаних робіт, жодним чином не заперечується і не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Поряд з цим, з метою виконання зазначених законодавчих приписів щодо безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, окремим дорученням Міністра оборони України Єжеля М.Б. від 08.02.2011 заступнику Міністра оборони України Кушніру І.М. та тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковнику Браславському І.Л. доручено укласти договори на закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин (закладів) із суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2009-2010 роках.

Відтак, з'ясування тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником Браславським І.Л. можливості Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" виконувати зобов'язання після припинення строку дії договорів з надання послуг, позитивна відповідь останнього на здійснення таких дій, із зазначенням про їх виконання на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, фактичне надання таких послуг, враховуючи законодавчо визначену необхідність саме для відповідача забезпечення їх безперервності, прийняття їх командирами військових частин, за відсутності будь-яких заперечень Міністерства оборони України, свідчить про досягнення сторонами певної домовленості, втім правова кваліфікація дійсних правовідносин сторін, які виникли внаслідок такої домовленості, попередніми судовими інстанціями належним чином не визначена.

Вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель" №2289-VI від 1 червня 2010 року станом на 01.01.2011 (із змінами, внесеними Законом від 23 грудня 2010 року №2856-VI), згідно з ч. 4 ст. 40 якого забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом з тим, як за приписами вказаного закону, так і за нормами Цивільного та Господарського кодексів України, вчинення сторонами правочину у спрощений спосіб з порушенням процедури його укладення, не має наслідком його нікчемність, а, тим більше, у спірній ситуації, відтак висновки попередніх судових інстанцій щодо такого правочину мали б бути здійснені з урахуванням положень ст. 204 Цивільного кодексу України.

Щодо висновків суду першої інстанції про не доведення позивачем повноважень командирів військових частин на підписання актів виконаних робіт колегія суддів зазначає про їх суперечність нормі ст. 92 ЦК України, за приписами ч. 3 якої обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження, отже, саме відповідач мав доводити такі обставини. Також, ці висновки суду першої інстанції здійснені без врахування умов п. 2.5 договору від 12.01.2007, п. 2.4 договору від 13.04.2007, за змістом яких порядок надання послуг визначає представник замовника, відповідно до свого внутрішнього розпорядку та специфіки завдань, які він виконує.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача, що він є державним підприємством, заснованим і підпорядкованим відповідачеві - Міністерству оборони України, отже на спірні правовідносини поширюються також приписи норм ст. ст. 174, 176 Господарського кодексу України щодо виникнення між сторонами організаційно-господарських зобов'язань, які можуть виникати як з акту управляння, так і з договору та набувати форму договору.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ст. ст. 4, 42, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за наслідками визначення правової кваліфікації спірних правовідносин і за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/5016/14 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Поляк