Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 917/2659/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 04.02.2015у справі№917/2659/14 господарського суду Полтавської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"про стягнення 5888,64 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дмітрієв Р.І., - відповідача Більчук О.О.,В судовому засіданні 08.07.2015 було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.02.2015 у справі №917/2659/14 (суддя Ціленко В.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.), задоволений позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі позивач/ ПрАТ "СК " Альфа Страхування") до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 5 888,64 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 26.06.2013 між позивачем, як страховиком, та Махно Оленою Олексіївною, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №046.0461369.096 на період з 27.06.2013 по 26.06.2014, відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль "Geely" державний номер ВІ2452ВН.

07.11.2013 о 17 годині 20 хвилин на 6 кілометрі дороги Полтава-Олександрія сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: "Geely" державний номер ВІ2452ВН під керуванням Махно Романа Михайловича; "Citroen Вerlingo" державний номер ВІ7246ВН під керуванням Валенцева Олександра Олександровича; "Daewoo Lanos" державний номер ВІ3850АО під керуванням Писаренка Бориса Євгенійовича.

В результаті ДТП застрахований автомобіль "Geely" (державний номер ВІ2452ВН) отримав механічні пошкодження.

За наслідками пошкодження вищезазначеного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді на підставі розрахунку страхового відшкодування, страхового акту №4189.206.13.02.01 від 06.02.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (позивач) виплатило страхувальнику 12 797,27 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №3537 від 10.02.2014.

Відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2013 Валенцева О.О. та Писаренка Б.Є. визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність Писаренка Б.Є. як власника транспортного засобу марки "Daewoo Lanos", державний номер ВІ3850АО, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" за полісом страхування №АС/0459506.

Предметом даного позову є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування.

Позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності винного у ДТП водія (Писаренка Б.Є.) із вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 50%, з посиланням на приписи ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 2 ст. 1187, п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності, останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2014 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" визначено, що спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Отже, врахувавши вищенаведені обставини та норми, встановивши, що вина Писаренка Б.Є., цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу марки "Daewoo Lanos", застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" за полісом страхування №АС/0459506, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є встановленою у постанові Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2013, так само як і вина Валенцева О.О., тобто, вказані особи, згідно з зазначеною постановою Полтавського районного суду Полтавської області є винними у вчиненні одного й того ж адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, прийшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 5 888,64 грн. матеріальної шкоди (12 797,27 грн. (сума повного відшкодування) : 2 (враховуючи наявність двох осіб, винних у вчиненні ДТП) - 510,00 грн. (франшиза)).

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 35 ГПК України, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як зазначалось судами постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2013, зокрема, Писаренка Б.Є. визнано винним у скоєнні ДТП, а п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди. В даному випадку, як вказувалося вище, судовим рішенням встановлена вина двох осіб - Писаренка Б.Є. та Валенцева О.О., у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Скаржником не надано доказів скасування чи оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2013, тобто, вказане рішення суду набрало законної сили, а тому, в силу ст. 35 ГПК України, має враховуватися при розгляді даної справи.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, оскільки, є ідентичними доводам, викладеним як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 04.02.2015 у справі №917/2659/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере