Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 910/451/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.05.2015у справі№ 910/451/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"треті особи 1. Національний банк України 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осібза участюПрокуратури міста Києвапровизнання зобов'язання припиненимза участю представників сторін:

прокуратури: Романов Р.О., посв. від 21.01.2013 № 014714

позивача: не з'явилися

відповідача: Литвин О.А., дов. від 05.06.2015 № 140/03

Голуб'ятникова Ю.А., дов. від 05.06.2015 № 130/03

третьої особи-1: Романова І.В., дов. від 11.02.2015 № 18-225/8463

третьої особи-2: Кікалов В.С., дов. від 03.10.2014 № 09-8842/14

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про:

визнання припиненим грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011 у розмірі 127855947,83 грн. та 11866951,54 грн.;

визнання припиненим грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" за договором банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011 у розмірі 130000000,00 грн. та 9722700,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/451/15-г (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано припиненим грошове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011 у розмірі 130000000 грн. та 9722700 грн.; визнано припиненим грошове зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" за договором банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011 у розмірі 127855947,83 грн. та 11866951,54 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/451/15-г (колегія суддів у складі: головуючого судді Самсіна Р.І, суддів Шаптали Є.Ю., Гончарова С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/451/15-г скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/451/15-г, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 606 Цивільного кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" було укладено договір банківського вкладу № 84-12-2011 та договір купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1.

Відповідно до умов договору банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" передало Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк" грошові кошти у сумі 130000000 грн. строком з 28.12.2011 по 07.07.2014, з відсотковою ставкою по вкладу у розмірі 18,614 річних.

Пунктом 2.4 договору визначено, що сума вкладу на період дії договору є змінною та складає:

- на період з 28.12.2011 по 08.01.2012 складає 130000000,00 грн.;

- на період з 09.01.2012 по 08.07.2012 складає 121005111,72 грн.;

- на період з 09.07.2012 по 06.01.2013 складає 122482816,77 грн.;

- на період з 07.01.2013 по 07.07.2013 складає 124098324,29 грн.;

- на період з 08.07.2013 по 05.01.2014 складає 125893811,96 грн.;

- на період з 06.01.2014 по 07.07.2014 складає 127855947,83 грн.

Виконання позивачем зобов'язань за договором банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011 в частині перерахування на рахунок № 26158022738001 грошових коштів у розмірі 130000000 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням в національній валюті № 1 від 28.12.2011.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011 відповідач зобов'язувався передати у власність позивача цінні папери (облігації іменні відсоткові звичайні (незабезпечені) серії "А" емітовані ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" в кількості 130000 шт. номінальною вартістю 1000 грн.), а позивач зобов'язувався до 07.07.2014 включно перерахувати на поточний рахунок продавця загальну суму договору (130000000 грн.).

За умовами проспекту емісії облігацій серії "А" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" упродовж всього терміну розміщення та обігу облігацій серії "А" встановлюється незмінна ставка відсоткового доходу у розмірі 15% річних, датою початку погашення облігацій серії "А" визначено 07.07.2014, датою закінчення погашення облігацій серії "А" визначено 08.07.2014.

Таким чином, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку (відсотків, які нараховувались на суму вкладу) покривались витрати позивача на виплату відсоткового доходу за облігаціями, викупленими банком, а сума вкладу (на початку дії договору) відповідає вартості облігацій, яка на дату закінчення строку депозиту згідно договору № 84-12-2011 від 28.12.2011 мала бути перерахована банку в якості розрахунку за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 339 від 10.06.2014 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариство "Брокбізнесбанк".

Вимоги позивача в загальній сумі 138027620,58 грн. акцептовано Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та віднесено до реєстру вимог кредиторів банку, які будуть задовольнятися в 7 чергу, про що повідомлено позивача листом за вих. № 7/2410-кр від 28.10.2014.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання припиненими зобов'язань сторін за Договором купівлі-продажу цінних паперів та зобов'язань за договором банківського вкладу на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання з повернення суми вкладу та сплати нарахованих відсотків по вкладу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 139722899,37 грн., з яких 127855947,83 грн. сума вкладу та 11866951,54 грн. заборгованості по відсоткам по вкладу, а позивач в свою чергу не виконав зобов'язання щодо здійснення оплати за придбані цінні папери (облігації) згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011 в розмірі 130000000 грн. і виплати відсоткового доходу в сумі 9722700 грн.

Виходячи з того, що відповідач є боржником перед позивачем за грошовими зобов'язаннями на суму 139722899,37 грн. за договором банківського вкладу, а позивач є боржником перед відповідачем за грошовим зобов'язанням по договору купівлі-продажу цінних паперів на суму 139722700,00 грн., місцевий господарський суд з посиланням на ч. 2 ст. 204 Господарського кодексу України та ст. 606 Цивільного кодексу України дійшов висновку про припинення вказаних зобов'язань у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції з тих підстав, що задоволення вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури банку відбувається в особливому, передбаченому спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості; зобов'язання відповідача за договором банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011, так само як і зобов'язання позивача за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011 не припинилися при направленні відповідної заяви відповідачу 29.12.2014, оскільки такого наслідку вчинення зазначених дій законом не визначено; обидві сторони у наведених зобов'язаннях продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків, жодна із сторін не вибувала із зобов'язань, що виникли з вищевказаних договорів, а отже відповідно відсутні підстави вважати, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно зі статтею 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим власне і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом злиття, приєднання тощо.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що обидві сторони у зобов'язаннях, що виникли з договорів банківського вкладу № 84-12-2011 від 28.12.2011 та купівлі-продажу цінних паперів № Д-281211/614/1 від 28.12.2011, продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків, жодна із сторін не вибувала із зобов'язань, а направлення позивачем заяви відповідачу 29.12.2014 не припиняє зобов'язань сторін за вищевказаними договорами, а задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у вищевказаних зобов'язаннях поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 Цивільного кодексу України, не відбулось.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду відповідає встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судом апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/451/15-г.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/451/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир