Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 904/8963/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Подобєд І.М., Прокопенко А.Є.)та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 р. (суддя Рудь І.А.)у справі№ 904/8963/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"простягнення 140.719.115,84 грн.,за участю представниківпозивачаПронюк В.Я.,відповідачівВласенко Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 р. у справі № 904/8963/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 112 591 374,35 грн. основного боргу, 5 309 325,05 грн. пені, 13 879 421,15 грн. інфляційних втрат, 3 506 296,33 грн. 3% річних, 73 015,93 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою частково, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 5 324 854,36 грн. пені, в оскарженій частині прийняти нове рішення про задоволення позову і цій частині стягнення пені.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій в частині відмови у стягнення пені частково було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 4, 83, 84 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом було неправомірно зменшено розмір заявленої до стягнення штрафної санкції, оскільки судом не було враховано інтересів позивача. Також на думку скаржника, при вирішенні питання про зменшення неустойки судами не було об'єктивно оцінено чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (продавець) та відповідачем Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (покупець) 21.12.2012р. було укладено договір купівлі-продаж природного газу № 13/2288-БО-5.

Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Договір, відповідно до п. 11.1, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони п. 2.1 Договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 34 427 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Додатковою угодою № 3 від 19.11.2013 р. сторони внесли зміни до п. 2.1 Договору, визначивши обсяг газу у розмірі до 34 547,648 тис. куб. м, у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування, відповідно до п. 5.1 Договору, установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Додатковою угодою № 1 від 10.07.2013 р. сторони виклали п. 5.2 Договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 558,54 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умовами п. 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, у період з січня по липень 2013 року позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 80.276.575,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме актами від 31.01.2013 р. за січень, від 28.02.13 р. за лютий, від 31.05.2013 р. за березень, від 31.05.2013 р. за квітень, 31.05.2013 р. за травень, від 30.06.2013 р. за червень, від 31.07.2013 р. за липень.

Сторони 28.10.2013 р. уклали нові акти приймання-передачі природного газу у вказаному періоді, в яких зафіксували постачання позивачем з січня по липень 2013 року природного газу на загальну суму 95.588.330,51 грн., анулювавши попередні акти, про що зазначили у їх тексті.

В подальшому, у період з жовтня по грудень 2013 року, позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 76.011.374,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- актом від 31.10.2013 р. на суму 12 814 638,50 грн. за жовтень,

- актом від 30.11.13 р. на суму 24 319 089,38 грн. за листопад,

- актом від 31.12.13 р. на суму 38 877 646,88 грн. за грудень.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. 530 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Судами встановлено, що за отриманий природний газ відповідач розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за січень - грудень 2013 року, яка станом на 11.08.2014 р. складає 112.591.374,35 грн., що підтверджується сальдо по підприємству відповідача, випискою операцій по ДП „Криворізька теплоцентраль"

Відповідач наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно відхилили доводи відповідача щодо затримки в оформленні актів приймання-передачі газу як підставу для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Як встановлено судами, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково розрахувався з позивачем за спожитий природний газ, але з порушенням строків, передбачених п. 6.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи.

Разом з тим за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення суму нарахованих та несплачених пені за період з 14.02.2013 р. по 13.07.2014 р. в загальному розмірі 10.649.708,71 грн., 3% річних за вказаний період в сумі 3.506.296,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13.971.736,45 грн. - з березня по липень 2014 року.

За наявності прострочення відповідачем виконання зобов'язання судами правомірно, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнуто на користь позивача 3.506.296,33 грн. відсотків річних та 13.879.421,15 грн. інфляційних нарахувань.

При цьому у стягненні 92.315,30 грн. інфляційних судами вірно відмовлено, з урахуванням неправомірного включенням дати фактичної сплати до періоду нарахування та невірного розрахунку індексу інфляції.

Зважаючи на здійснення позивачем розрахунку пені (за період з лютого по липень 2013 року) без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, судами правомірно здійснено перерахунок та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 10.618.650,10 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, законодавством передбачена можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

При зменшенні суми належної до стягнення пені, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на 50 % судами враховано ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової енергії.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" є виконавцем послуги з виробництва, розподілення та постачання теплової енергії. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" тарифи на послугу централізованого опалення затверджуються органами місцевого самоврядування.

Отже, відповідач самостійно не має право визначити вартість послуги централізованого опалення. Несвоєчасна сплата вартості спожитого природного газу пов'язана з заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенції з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості послуг централізованого опалення.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини, суди встановили, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п. 1.2 Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами;

- відповідно до рішень виконкому Криворізької міської Ради від 14.05.2008 р. №385 та від 12.10.2011 р. № 343 основними споживачами виробленої електричної енергії до 01.10.2013 р. було КПТМ "Криворіжтепломережа", а з 01.10.2013 р. - населення.

- відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) відповідача за І-ше півріччя 2014 р., що відображає дані за аналогічний період попереднього року, підприємство зазнало у 2013 році значних збитків.

- заборгованість КПТМ "Криворіжтепломережа" перед ДП "Криворізька теплоцентраль" станом на 01.01.2015 р., відповідно до довідки відповідача, становить 768.949,3 грн., а загальна сума заборгованості населення перед відповідачем за теплову енергію складає 108.360,6 тис. грн., однак чинним законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- на час розгляду апеляційної скарги відповідач частково на суму 59.008.330,92 грн. розрахувався за основним зобов'язанням;

- оплата вартості природного газу здійснювалася відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. за №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ", що діяла до 01.07.2014 р., та постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", яка діє з 01.07.2014 р., згідно з якими ДП "Криворізька теплоцентраль" як теплопостачальне підприємство отримує кошти від споживачів теплової енергії на рахунки зі спеціальним режимом використання, з яких здійснюється безспірне списання коштів на користь НАК "Нафтогаз України" у відсотковому значенні від всіх коштів, що надходять від споживачів як плата за теплову енергію в рахунок оплати вартості газу, спожитого в поточному періоді.

При цьому, як встановлено судами, позивачем не надано жодних належних у розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України доказів на підтвердження викладених доводів щодо понесення збитків/втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, як не надано звіту про фінансові результати діяльності та балансу позивача. Не надано до матеріалів справи жодних доказів необхідності залучення позивачем комерційних кредитів внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення позивачем розрахунків за природний газ, як то доказів отримання кредитів, так і доказів того, що заборгованість позивача по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків виникла внаслідок заборгованості саме відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судами було дано правильну юридичну оцінку обставинам справи у вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованої до стягнення пені та правомірно були прийняті до уваги обставини винятковості даного випадку і зменшено розмір пені до 5 309 325,05 грн. - на 50 % від належної до стягнення суми.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог та зменшення розміру нарахованої пені є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 904/8963/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова