Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 904/3546/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р.у справі № 904/3546/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора міста Алушти в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Партенітської селищної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент"простягнення заборгованості, за участю представників: від Генеральної прокуратури України Козакова І.М.від позивача не з'явивсявід відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Прокурор міста Алушти в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Партенітської селищної ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент" (далі - ТОВ "Дельмар Дівелопмент") про стягнення заборгованості з пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт у розмірі 125 000,00 грн. та пені у розмірі 1 400,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у справі № 904/3546/13 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт у розмірі 125 000,00 грн. та пеню у розмірі 1 400,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Герасименко І.М. - головуючий, Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у справі № 904/3546/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 904/3546/13, ТОВ "Дельмар Дівелопмент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова є незаконними та порушують права і законні інтереси відповідача.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.03.2014 р. № 08.03-04/323 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3546/13.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 р. колегією суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач у справі), Волік І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Дельмар Дівелопмент" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.04.2014 р. о 10 год. 10 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 р. розгляд касаційної скарги відкладено на 15.04.2014 р. о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника Генеральної прокуратури України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, 21.12.2012 р. між Виконавчим комітетом Партенітської селищної ради та ТОВ "Дельмар Дівелопмент" (м. Дніпропетровськ) укладено договір № 46 про пайову участь (внесок) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач приймає пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт.

Як визначено у п. 1.3 Договору, розмір пайової участі відповідача у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт складає 10% від загальної кошторисної вартості реконструкції їдальні "Дельфін" під офісно-готельний комплекс по вул. Паркова, 5а, смт. Партеніт, м. Алушта, що складає в грошовій формі 500 042,90 грн.

Перерахування коштів на спеціальний рахунок селищного бюджету здійснюється відповідачем відповідно до графіку (п. 1.4 Договору).

При цьому, відповідно до графіку, встановленого умовами Договору, відповідач повинен був сплатити перший платіж у розмірі 125 000,00 грн. до 15.03.2013 р.

12.03.2013 р. Виконавчим комітетом Партенітської селищної ради на адресу відповідача було направлено лист № 299 з нагадуванням останньому щодо необхідності сплати коштів відповідно до умов Договору.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем не було перераховано на спеціальний рахунок селищного бюджету грошові кошти у розмірі 125 000,00 грн., відповідно до встановленого в Договорі графіку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Врахувавши викладене, а також те, що Договір не визнано недійсним, не розірвано і він є чинним в укладеній редакції, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати пайового внеску.

Щодо доводів відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги в розмірі 497 514,86 грн., про зарахування якої ним було направлено заяву № 04/01 від 04.07.2013 р. до Партенітської селищної ради, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги у розмірі 497 514,86 грн. виникли у зв'язку з виконанням договору № 01 від 10.02.2005 р. та договору про пайову участь від 25.06.2011 р., які укладено між іншими сторонами, без участі Партенітської селищної ради. Крім того, відповідачем не доведено, що ці вимоги є такими, строк виконання яких настав.

За таких обставин, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати зарахованими відповідно до ст. 601 ЦК України вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 125 000,00 грн. за договором про пайову участь (внесок) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Партеніт № 46 від 21.12.2012 р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 2.2 Договору істотним порушенням Договору є несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі відповідачем коштів, визначених п. 1.3 Договору, в цільовий фонд селищного бюджету в строки, визначені п. 1.4 Договору.

У п. 2.3 Договору встановлено, що за порушення, зазначене в п. 2.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

На підставі встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 400,00 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про незаконність оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у справі № 904/3546/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець