Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 21/073-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.та рішеннягосподарського суду Київської області від 20.08.2012р.у справі№21/073-12 господарського суду Київської областіза позовомКиївського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області доКомунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства"за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Переяслав-Хмельницької міської ради Київської областіпростягнення 7714324,42грн.

За участю прокурора: Баклан Н.Ю., посв. №008813 від 11.10.2012р.;

представників:

- позивача: Дацько Я.О., дов. б/н від 31.12.2013р.;

- відповідача: Петровець В.С., дов. №200 від 11.04.2014р.;

- третьої особи: Медведенко Н.І., дов №07-27-39 від 09.01.2014р.;

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" про стягнення на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області збитків в розмірі 7714327,42грн., які зарахувати на розрахунковий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету м. Переяслав-Хмельницький в Київській області, по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/073-12 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Гаврилюка О.М.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області 7714327,42грн. З відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/073-12 і прийняти нове рішення про відмову в позові повністю. Заявлене скаржником у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №21/073-12 до закінчення їх перегляду в порядку касації, судом касаційної інстанції не задоволено, оскільки у відповідності до ст.1211 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції, а також з огляду на ненадання заявником доказів наявності постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі.

У заперечені на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу з доповненням, заперечення на неї, заслухавши прокурора, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 21.02.2012р. Державною екологічною інспекцією у Київській області було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 21.02.2012р., в якому зазначено про встановлення відсутності у відповідача дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст. 16 Кодексу України про надра. За здійсненим Державною екологічною інспекцією у Київській області розрахунку, розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок забору протягом 08.08.2011р.-21.02.2012р. води із свердловин у розмірі 624894,89м3, без відповідної дозвільної документації становить 7714327,42 грн.

Неоплата відповідачем вказаних збитків стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь держави в особі позивача збитків, суди попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 1, 16, 21 Кодексу України про надра (в ред. нечинній у спірний період), ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виходили з того, що за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Київській області 21.02.2012р. перевірки встановлено порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні забору води з підземного горизонту Юрського періоду з 20 свердловин (м. Переяслав-Хмельницький 9 шт., с. Гребля - 11 шт.) глибиною 185-225м, загальною потужністю 1863,8тис. м3/рік, без спеціального дозволу на користування надрами (ліцензії). Тоді як самовільне користування надрами, тобто видобування прісних підземних вод без спеціального дозволу (ліцензії) є підставою для покладання на винну особу відповідальності за завдані збитки.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

У відповідності до пункту 4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

За змістом п.1.4 цього Порядку акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

За приписами п.3.5-3.9 цього Порядку, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди. Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Мінприроди про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Мінприроди; звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника. Тривалість позапланової перевірки не повинна перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Однак з'ясування обставин щодо дотримання позивачем вказаних норм матеріального права при проведенні перевірки відповідача залишено поза увагою судів попередніх інстанцій у даній справі всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4.18 названого Порядку, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004р. №264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. за №934/9533.

Згідно положень пункту 2.2 Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004р. №264, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 4.23 названого Порядку).

При цьому, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Київській області, на виконання пунктів 4.18, 4.23 цього Порядку, пункту 2.2 Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, були складенні відповідні протоколи про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб відповідача та приписи про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища щодо самовільного користування надрами. Зазначена обставина не була врахована судами при вирішенні спору.

Також колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у п.28 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції) встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Проте, місцевий господарський суд, задовольнивши позов, стягнув шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державної екологічної інспекції, чим порушив вищевикладені приписи щодо розподілу коштів. Зазначене порушення не було усунено судом апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновків про те, що господарські суди відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; визнали встановленими істотні обставини справи, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, не з'ясували дійсні правовідносини сторін.

Як наслідок, прийняті рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/073-12 скасувати.

Справу №21/073-12 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко