Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 916/2314/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівРогач Л.І., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД)на постановуОдеського апеляційного господарського судувід06.12.2016у справі№916/2314/16Господарського судуОдеської області за позовомФірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД)доНоводофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської областіпровнесення змін до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) просила внести зміни до пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005, який укладений між позивачем та Новодофінівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (далі - відповідач) і зареєстрований у відповідному реєстрі, шляхом заміни слова "площею 2,800 га" на слово "площею 1,000 га".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично використовує земельну ділянку площею 1 га, з наданих йому в оренду 2,8 га, оскільки існують обмеження у користуванні рештою площі земельної ділянки, у зв'язку з проходженням через неї дороги загального користування та неможливістю провести протизсувні роботи через блокування доступу третіми особами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2016 (суддя Бездоля Ю.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко В.А., судді Діброва Г.І., Ліпчанська Н.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судових рішень зазначаючи, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 21.11.2005 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення протизсувних та берегоукріплювальних споруд, площею 2,800 га, кадастровий номер 5122783900020010423, яка знаходиться на території Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, в селі Нова Дофінівка, по вулиці Морській, під номером 25, терміном на 49 років.

Пунктом 27 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

26.01.2016 позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни у п.2 договору в частині площі земельної ділянки, а саме щодо її зменшення до 1,000 га, але орендодавець залишив її без задоволення.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, свій висновок мотивував тим, що обставини з якими позивач пов'язував внесення змін у відповідну частину договору відсутні, відтак позов задоволенню не підлягає.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Положеннями статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачена можливість зміни умов договору оренди землі як взаємною згодою сторін, так і в судовому порядку у разі недосягнення такої згоди.

Відповідно до приписів статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, а також шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Згідно статті 50 вказаного Закону проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що робочі проекти землеустрою складаються з метою, зокрема, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами.

Згідно статті 55 наведеного Закону встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ч.2).

Отже положення чинного законодавства передбачають, що у разі відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, а також у разі формування нової земельної ділянки визначаються її площа, межі, складаються матеріали перенесення проекту в натуру (на місцевість).

Таким чином позивач для внесення змін у договір оренди мав вчинити дії щодо визначення площі, меж земельної ділянки, замовити та надати відповідну документацію, разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, така документація щодо нової земельної ділянки, відносно якої позивач просить внести зміни у договір оренди, в матеріалах справи відсутня, і позивач цих обставин не спростував.

Із викладеного вбачається, що зверненню із позовом у даній справі передувало не порушення відповідачем прав позивача, а не вчинення позивачем відповідних дій, необхідних для формування нової земельної ділянки.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відтак на час прийняття судом рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо її площі вже мають бути визначені кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, а тому доводи позивача, викладені у касаційній скарзі у цій частині, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є безпідставними.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень, з урахуванням мотивів, наведених вище, немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі Господарського суду Одеської області №916/2314/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Г.А. Кравчук