Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №910/12306/15
Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №910/12306/15
Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/12306/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/12306/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовичана ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017у справі№ 910/12306/15 господарського суду міста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа АнатолійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1"про звернення стягнення на предмет заставив судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дорожинський О.А., - відповідача Власюк В.В., - третьої особи повідомлений, але не з'явився,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя Селівон А.М.) відмовлено у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича (надалі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" / позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто" (надалі - ТОВ "КЦ "Афіто" / відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1" (надалі - ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат № 1" / третя особа), про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 1261-140212/А від 14.02.2014 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною згідно з оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 811-140214 від 14.02.2014 в розмірі 2 650 492,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказане рішення суду та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 (головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорна Л.В., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 повернуто без рогляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати і справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду, зазначаючи при цьому, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості застосувати інші процесуальні дії, передбачені положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема, щодо розстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі як однієї з основних засад судочинства, закріпленої у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

15.03.2017, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ТОВ "КЦ "Афіто" надійшов відзив, за змістом якого відповідач просить суд касаційної інстанції не допустити зловживання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" своїми правами та відмовити в задоволенні поданої касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, однак третя особа не скористалася своїм правом взяти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016, в якій просила його скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017, якою апеляційну скаргу було повернуто без розгляду, мотивована тим, що скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із господарським судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені у ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону (в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду має бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як роз'яснено у п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Так, предметом спору в даній справі є вимога майнового характеру про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 1261-140212/А від 14.02.2014 шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною згідно з оцінкою, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 811-140214 від 14.02.2014 в розмірі 2 650 492,20 грн.

Як вірно визначено Київським апеляційним господарським судом в ухвалі від 10.10.2016, судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, становив 53 009,84 грн. (2 % ціни позову).

Відповідно, при зверненні до суду з апеляційною скаргою Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" мала сплатити судовий збір в розмірі 58 310,82 грн.

Однак, як вбачається з оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 13.01.2017 та копій платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, позивачем при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено судовий збір лише частково: у розмірі 11 965,47 грн. платіжним дорученням № 678 від 08.12.2016, у розмірі 7 533,74 грн. платіжним дорученням № 1247 від 31.10.2016, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що судовий збір не було сплачено у повному розмірі.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016.

Посилання заявника касаційної скарги на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, не беруться до уваги судом касаційної інстанції, з огляду на таке.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі

Вищий господарський суд України звертає увагу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк", що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, що передбачені 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторін. При цьому відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійснення оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії апеляційної скарги, повернутої оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017, позивачем взагалі не було доданого апеляційної скарги жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища, як і не зазначено в самій скарзі про неможливість сплатити судовий збір в повному розмірі. До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутні докази подання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" будь-якого клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору разом з апеляційною скаргою, яка була повернута саме оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017.

Вищий господарський суд України також зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Таким чином, доводи касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанцій та неправильне застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим судовою колегією не беруться до уваги.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на викладене, твердження Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" про обмеження апеляційним судом доступу позивача до правосуддя не знайшли підтвердження, з огляду на що, такі відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Таким чином, апеляційний господарський суд, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В силу ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність фактичних та правових підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 у справі № 910/12306/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко

Л.А. Гольцова