Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №912/2075/14
Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №912/2075/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 912/2075/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича"на постановувід 25.12.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/2075/14за позовомФермерського господарства "Ніка"до 1. Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 2. Фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича"3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивачаЗнам'янська районна державна адміністрація Кіровоградської області3-і особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача- ОСОБА_4 - ОСОБА_5провизнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору,за участю представників: позивача - ОСОБА_6відповідача 1 - відповідача 2 - Знам'янської РДА - Бойченка О.О. - Борозни О.В. -не з'явились ОСОБА_7 не з'явились ОСОБА_7 не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.08.2014 у справі №912/2075/14 (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бахмат Р.М., судді Євстигнеєв О.С., Кощеєва І.М.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Ніка" (далі-позивач) до Головного управління Держземагенства у Кіровоградської області (далі-відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича", в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградської області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013. Провадження у справі в частині визнання недійсним договору від 28.02.2014 оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за №4956937, припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відмовляючи в позові господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди землі від 18.01.2005 є неукладеним внаслідок невизначеності сторонами в його змісті строку дії договору, а також внаслідок відсутності належної державної реєстрації цього правочину.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.08.2014, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи №912/2075/14, Господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 23.04.2015 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Знам'янську районну державну адміністрацію Кіровоградської області.

Ухвалою від 07.07.2015 на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом залучено до участі у справі іншого відповідача - Фермерське господарство "Бойченка Олексія Олександровича" (далі - відповідач-2).

Під час нового розгляду позивачем подано заяву від 25.02.2015 про доповнення позову та уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013;

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 28.02.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за № 4956937.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Колодій С.Б., Поліщук Г.Б.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Ніка".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 25.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М., судді Величко Н.Л., Іванов О.Г.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення про задоволення позову. Визнав недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнав недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки"; визнав недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (кадастровий №3522280800:02:000:9069) від 28.02.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за №4956937.

Фермерське господарство "Бойченка Олексія Олександровича" не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у справі, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 207, 210, 236, 251, 252 Цивільного кодексу України, ст. ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність заявленого позову внаслідок відсутності будь-яких прав позивача, які б підлягали судовому захистові, оскільки ні посвідчених прав, ані "правомірних очікувань" останнього щодо земельної ділянки, визначеної спірними наказами та умовами договору оренди, у позивача не існувало.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Представники відповідача-1, Знам'янської РДА та ОСОБА_5 не скористались своїми процесуальними правами на надання відзиву на касаційну скаргу та на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача, відповідача-2 та третьої особи-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що розпорядженням Знам'янської районної державної адміністрації №368-р від 02.10.2003 "Про врегулювання орендних відносин між орендарями і районною державною адміністрацією в період виготовлення проектної документації" для врегулювання орендних відносин між орендарями і районною державною адміністрацією в період виготовлення проектної документації, з метою забезпечення повного та своєчасного надходження орендної плати до місцевих бюджетів, зобов'язано районний відділ земельних ресурсів забезпечити укладення тимчасових договорів оренди земельних ділянок між орендарями та районною державною адміністрацією на період виготовлення проектної документації та здійснювати реєстрацію тимчасових договорів оренди.

Розпорядженням Знам'янської районної державної адміністрації від 18.08.2004 №296-р Фермерському господарству "Ніка" надано дозвіл на виготовлення проектної та іншої технічної документації щодо відведення в оренду строком на 5 років земельної ділянки загальною площею 110,0 га із земель резервного фонду Володимирівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ч. 1 розпорядження); у випадку не замовлення проектної документації протягом 2-х місяців, ч. 1 даного розпорядження визнати такою, що втратила чинність (ч. 2 розпорядження).

18.01.2005 між Знам'янською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Ніка" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради (п.1 договору); в оренду передається земельна ділянка загальною площею 110,0 га із земель резервного фонду (п.2 договору); договір укладено на період виготовлення проектної та іншої технічної документації і діє до моменту затвердження виготовленої проектної документації (п.8 договору); передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження голови районної державної адміністрації від 18 серпня 2004 року №296-р, організацію розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря (п.18 договору); цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його реєстрації (п. 42 договору)..

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований Знам'янським районним відділом земельних ресурсів, про що в Книзі записів реєстрації тимчасових договорів оренди земель вчинено запис від 19 січня 2005 року за №2.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 110,0 га, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.01.2005.

Надалі, розпорядженнями Знам'янської районної державної адміністрації №98-р від 14.03.2007, №305-р від 04.08.2009, №157-р від 30.03.2010 та №632-р від 10.12.2010 Фермерському господарству "Ніка" продовжувався термін дозволу для виготовлення проектної та іншої технічної документації щодо відведення в оренду земельної ділянки загальною площею 110,0 га при цьому, останнім розпорядженням №632-р від 10.12.2010 цей строк встановлено до 10.06.2011, який більше не продовжувався.

Однак, доказів виготовлення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки загальною площею 110,0 га Фермерському господарству "Ніка" позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано.

Між тим, наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташованої на території Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту), орієнтовного розміру 107,0 га, для ведення фермерського господарства.

Наступним наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 на території Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка. Відповідно до пункту 2 цього наказу гр. ОСОБА_4 надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 106,9900 га, у тому числі: 106,9900 га - рілля, (кадастровий номер НОМЕР_1) земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді, для ведення фермерського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.02), розташовану на території Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка. Цим же наказом встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі чотири відсотки від її нормативної грошової оцінки (пункт 3) та доручено Управлінню Держземагентства у Знам'янському районі забезпечити державну реєстрацію права власності держави у Державному реєстрі речових прав та укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (пункт 4).

На підставі зазначених вище наказів, 28.02.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, з земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, розташовану на території Кіровоградської області Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка (п.1 договору); в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 106,9900 га, у тому числі: 106,9900 га - ріллі (п.2 договору); договір укладено терміном на 15 років (п.8 договору).

На виконання умов договору від 28.02.2014 земельна ділянка передана відповідачем в оренду ОСОБА_4 за актом приймання-передачі б/н, б/д.

Зазначаючи про те, що до земельної ділянки, яка передана в оренду гр. ОСОБА_4, увійшла земельна ділянка, яка знаходилась в оренді Фермерського господарства "Ніка" згідно з договором оренди від 18.01.2005, що був діючим на час надання земельної ділянки цій особі, а також про те, що у визначений законом спосіб відповідне право орендаря спірної земельної ділянки не було припиненим, Фермерське господарство "Ніка", посилаючись на порушення своїх прав як землекористувача на володіння та користування земельною ділянкою на умовах оренди, звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № НОМЕР_1) від 28.02.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за № 4956937 (з урахуванням заяви від 25.02.2015 про доповнення позову та уточнення позовних вимог).

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди землі від 18.01.2005, на якому позивач ґрунтує своє право оренди земельною ділянкою, не набув чинності внаслідок відсутності його державної реєстрації у встановленому законом порядку та не визначенням умовами договору строку його дії, оскільки зазначення в договорі його дії до моменту затвердження проектної документації не є встановленням строку дії договору (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі №6-53цс14), у зв'язку з чим суд першої інстанції зазначив, що незалежно від обставин фактичного виконання сторонами такого договору, останній не наділяє позивача правами орендаря, на захист яких спрямований заявлений позов. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд, надаючи оцінку обставинам та встановлюючи осіб, дії яких призвели до порушення діючого на час оформлення Фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі порядку реєстрації, зазначив, що обставини проведення державної реєстрації договору оренди землі певним органом, а не орендарем, не звільняє останнього від обов'язку дотримуватися вимог законодавства при реалізації відповідного права та вчиняти всі дії по забезпеченню їх виконання. Крім того, суд першої інстанції, на підставі аналізу приписів законодавства, якими встановлено порядок надання земель в оренду, укладення відповідного договору та його реєстрації, дійшов висновку, що саме на позивача покладався обов'язок подання необхідної документації для прийняття компетентним органом рішення про надання земельної ділянки в оренду, укладення договору оренди та його реєстрації. Відносно доводів позивача про наявність у нього "правомірного очікування", про яке йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", на оренду спірної земельної ділянки, місцевий господарський суд вказав, що позивач протягом всього часу фактичного користування земельною ділянкою не дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, про що і йдеться в зазначеному рішенні ЄСПЛ, і не вчинив належних дій по приведенню у відповідність з вимогами законодавства права користування землею як щодо отримання рішення про надання йому землі в оренду і реєстрації договору оренди землі, так і щодо реєстрації права оренди, у зв'язку з чим, встановивши, що рішення компетентного органу про надання позивачеві в оренду спірної земельної ділянки взагалі не приймалося, зазначив про безпідставність таких доводів.

Апеляційний господарський суд з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та, приймаючи нове рішення у справі про задоволення позову, зазначив, що внаслідок підписання договору оренди землі від 18.01.2005 та його фактичного виконання сторонами позивач набув статусу землекористувача спірної земельної ділянки до моменту виготовлення землевпорядної документації. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що позивач набув також статусу особи, яка була зацікавлена (мала законний інтерес) на продовженні користування означеною земельною ділянкою шляхом укладення (переукладення) нового договору оренди на 25 років, згідно з проектом землеустрою, який нею розроблявся, у зв'язку з чим внаслідок передачі спірної земельної ділянки в оренду іншій особі відповідач-1 порушив законне та обґрунтоване очікування позивача набути майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Втім, з висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, враховуючи таке.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельний кодекс України (в редакції, чинній на час оформлення Фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005) встановлював, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень).

Отже, Знам'янська районна державна адміністрація, від якої позивач отримав в користування земельну ділянку за договором оренди землі від 18.01.2005, була належним державним органом виконавчої влади по розпорядженню земельною ділянкою, що розташовувалась за межами населеного пункту, та мав повноваження на її передання в оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, Знам'янська районна державна адміністрація не приймала рішення про передачу Фермерському господарству "Ніка" земельної ділянки загальною площею 110,0 га із земель резервного фонду Володимирівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а своїми розпорядженнями лише надавала позивачеві дозвіл на виготовлення проектної та іншої технічної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка у встановлений останнім розпорядженням №632-р від 10.12.2010 граничний строк - до 10.06.2011 так і не була позивачем виготовлена та не затверджувалась в установленому законом порядку, відтак зазначені акти державного органу втратили чинність.

Обґрунтовуючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що внаслідок надання позивачеві дозволів на розробку проектної та іншої технічної документації відведення земельних ділянок для надання в оренду, фактичного використання позивачем спірної земельної ділянки, відсутності протягом часу цього користування заперечень компетентних органів, отже у позивача існувало законне та обґрунтоване очікування набути майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади, а відтак й по цей час існує охоронюваний законом інтерес до подальшого користування означеною земельною ділянкою на умовах оренди.

Разом з тим, за встановленою Земельним кодексом України, в редакції станом на 18.01.2005, процедурою набуття права оренди на землю, розроблення проекту відведення земельної ділянки (у разі передання в оренду за проектом відведення) є передумовою для прийняття уповноваженим органом рішення про надання земельної ділянки (ст. ст. 118, 123. 124).

Відтак, враховуючи невиконання Фермерським господарством "Ніка" розпоряджень Знам'янської РДА по виготовленню у встановлені строки проектної та іншої технічної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду, у зв'язку з чим такі розпорядження втратили чинність, а також з огляду на відсутність рішення Знам'янської РДА про надання Фермерському господарству "Ніка" в оренду земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не мав підстав для "правомірного очікування" на отримання в оренду на 25 років спірної земельної ділянки.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, за змістом вказаної норми, усунення порушень прав на землю, може вимагати власник або титульний володілець земельної ділянки.

Втім, враховуючи вказані вище обставини, колегія суддів зазначає, що Фермерське господарство "Ніка" відповідно до закону не набуло права оренди (користування) спірною земельною ділянкою, отже передача земельної ділянки за оспорюваними наказами та договором в оренду іншій особі не може вважатись такою, що порушує права оренди (користування) Фермерського господарства "Ніка". Відсутність права унеможливлює здійснення його судового захисту.

Водночас, за вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 18.01.2005) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 18.01.2005) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

На час оформлення між Знам'янською районною державною адміністрацією та ФГ "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005 був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування чи Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Одночасно за вказаним Порядком №2073 від 25.12.1998, на момент оформлення договору оренди землі від 18.01.2005, діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174, який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі органами державного земельного кадастру в державному реєстрі земель.

Разом з тим, підпункт 2 пункту б) статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносив до делегованих повноважень виконавчих комітетів органів сільських, селищних, міських рад реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, а отже на час укладення Фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005 реєстрація таких договорів виконавчими комітетами органів сільських, селищних, міських рад була встановлена Законом, що, в свою чергу, свідчить про необхідність реєстрації договору від 18.01.2005, саме згідно Порядку №2073 від 25.12.1998.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Порядку №2073 від 25.12.1998 факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи; печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком; книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Втім, як встановлено попередніми судовими інстанціями, договір оренди землі від 18.01.2005 не пройшов державної реєстрації в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073.

Згідно положень частин 1 та 2 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі від 18.01.2005) встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, незалежно від обставин фактичного виконання договору від 18.01.2005 сторонами, вказаний правочин не набув чинності у визначеному Законом порядку, а відтак не може вважатись належним правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки.

За приписом ст. 1 ГПК України право на звернення до суду за судовим захистом мають особи, права або охоронювані законом інтереси яких порушено, однак, враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявності у нього права, яке б підлягало судовому захистові у обраний ним спосіб.

Щодо практики Європейського суду з прав людини, застосованої судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Тобто, слідуючи практиці Європейського суду, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції саме позивач порушив порядок отримання землі в оренду та, уклавши договір оренди без прийняття компетентним органом рішення про надання землі в оренду, адже ним не була розроблена технічна документація з землеустрою протягом майже 10 років, не вчинив жодних дій з державної реєстрації цього договору відповідно до п.5 Порядку №2073 від 25.12.1998, згідно з яким для реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

При цьому, висновки апеляційного господарського суду про те, що проведення державної реєстрації договору від 18.01.2005 в порядку іншому, ніж було визначено нормами діючого на той час законодавства, стало наслідком, в першу чергу, помилок, допущених публічним органом, не спростовують обставин неможливості застосування вказаної практики Європейського суду з права людини до цього спору, адже неприпустимість позбавлення права особи, про яку вказано в рішенні "Стретч проти Сполученого Королівства" стосується випадків допущення помилок виключно, а не в тому числі, органом публічної влади.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: "Мелахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визначив, що, оскільки позивач не дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо передачі йому земельної ділянки, він не може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захистові.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 у справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/2075/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2015 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Фермерського господарства "Ніка" на користь Фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича" 4384(чотири тисячі триста вісімдесят чотири)грн. 80коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідний наказ доручити видати Господарському суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський