Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 923/1360/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційні скаргиВасилівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області та Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.09.2014у справі№ 923/1360/13 Господарського суду Херсонської областіза позовомФермерського господарства "СУРМАН В.В."доНовотроїцької районної державної адміністрації Херсонської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВасилівська сільська рада Новотроїцького району Херсонської областіпроскасування розпорядження

У судовому засіданні 25.12.2014 у справі було оголошено перерву до 15.01.2015 до 12 год. 10 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Зайцев М.П. (дов. від 01.01.2014),

відповідача: Коцегубов Ю.А. (перший заступник голови),

третьої особи: Валігурський Г.Ю. (дов. від 23.06.2014)

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "СУРМАН В.В." звернулося з позовом до Новотроїцької районної державної адміністрації у Херсонській області про визнання незаконним та скасування розпорядження № 806-ос від 28.12.2012 "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "СУРМАН В.В.". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване розпорядження райдержадміністрації порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до укладеного між сторонами договору оренди від 10.07.2006. При цьому позивач посилався на приписи статей 614, 617 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014, ухваленим суддею Пригузою П.Д., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин щодо вибуття з володіння та користування позивача спірної земельної ділянки у період з 2010 до 2012 років. З огляду на що, суд визнав незаконним розпорядження відповідача про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати позивачем орендної плати за земельну ділянку у вказаний період. При цьому суд керувався приписами статей 13, 21, 526 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Будішевська Л.О. - головуючий, Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., постановою від 30.09.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Новотроїцька районна державна адміністрація у Херсонській області та третя особа у справі - Василівська сільська рада Новотроїцького району Херсонської області звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, скаржники вказують на недоведеність порушення прав позивача оспорюваним розпорядженням, оскільки прийняте розпорядження є волевиявленням власника земельної ділянки, яке свідчить лише про наміри. Зазначають скаржники і про відсутність у чинному законодавстві правових підстав, які б надавали позивачу право на пільги чи звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку державної власності. При цьому скаржники посилаються на порушення судами приписів статей 210, 651, 782 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України.

Відзиву на касаційні скарги до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.2006 між Новотроїцькою районною державною адміністрацією Херсонської області (орендодавець) та Фермерським господарством "СУРМАН В.В." (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для риборозведення, загальною площею 140,02 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (пункти 1, 2 договору). Вказаний договір зареєстровано у Новотроїцькому районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 за № 4АА002178-040672700003. Також судами установлено, що розпорядженням Новотроїцької районної державної адміністрації №806-ос від 28.12.2012 "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "СУРМАН В.В." вирішено розірвати в односторонньому порядку укладений між сторонами договір оренди у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати за період 2010-2012 років та доручено загальному відділу апарату Новотроїцької районної державної адміністрації повідомити голову ФГ "СУРМАН В.В." про прийняте рішення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фермерського господарства "СУРМАН В.В." до Новотроїцької райдержадміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження № 806-ос від 28.12.2012. Підставою позову визначено порушення оспорюваним розпорядженням права позивача на користування земельною ділянкою відповідно до укладеного між сторонами договору оренди. Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій виходили з обставин вибуття об'єкта оренди із володіння та користування позивача, а відтак і відсутності у позивача обов'язку сплачувати орендну плату за спірним договором у період 2010-2012 років. Проте, колегія суддів такий висновок судів визнає передчасним з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Водночас частиною 1 статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо наявності чи відсутності підстав для настання правових наслідків неналежного виконання зобов'язання у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку. Загальні підстави розірвання договорів з огляду на порушення зобов'язання визначено статтею 651 Цивільного кодексу України; за частиною 2 вказаної статті договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (критерій істотності визначається відповідно до визначеного у наведеній нормі та доводиться позивачем); водночас за частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено право на односторонню відмову від договору, у разі реалізації якого стороною договір є відповідно розірваним. Статтею 188 Господарського кодексу України також передбачено, що розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором. З огляду на що, обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору. Так, за умовами пункту 33 договору оренди однією з підстав для розірвання орендодавцем договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати. Як убачається із матеріалів справи, у зв'язку з порушенням позивачем вказаного обов'язку, відповідач, скориставшись передбаченим договором правом, вирішив в односторонньому порядку розірвати договір оренди, прийнявши про це відповідне рішення. Між тим, судами попередніх інстанцій обставини щодо перевищення компетенції та/або порушення вимог чинного законодавства Новотроїцькою райдержадміністрацією при прийнятті відповідного рішення як сторони за договором про його розірвання в односторонньому порядку не досліджувались. При цьому не надано судами і оцінки щодо належності до правового акта індивідуальної дії прийнятого відповідачем, як стороною договору, рішення про його розірвання в односторонньому порядку. Водночас покладаючи в основу прийнятих рішень висновок про відсутність у позивача обов'язку зі сплати орендної плати у зв'язку із неможливістю використання земельної ділянки, судами попередніх інстанцій не наведено правового обґрунтування щодо наявності визначених законодавством підстав для звільнення орендаря від обов'язку сплати орендної плати за земельні ділянки держаної власності. З огляду на те, що судами не з'ясовано відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області і Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у справі № 923/1360/13 Господарського суду Херсонської області і рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець