Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 17/5007/1093/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної інспекції сільського господарства в Житомирській областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 рокуу справі№ 17/5007/1093/12господарського судуЖитомирської областіза позовомПрокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі: 1. Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, 2. Володарсько-Волинської районної державної адміністрації,доПриватного підприємства "ВлаБоДе"пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Кузнецова Ю.В. посвідчення № 023135 від 26.11.2013 року,- позивача:Державної інспекції СГ в Житомирській області: Рябушко С.О. дов. № 22 від 06.02.2013 року, Володарсько-Волинської РДА: Бондар Л.М. дов. № 1994/01-39 від 03.11.2014 року,- відповідачів:Барсученко І.В. дов. б/н від 02.12.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Володарсько-Волинської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом (з урахування уточнень) до приватного підприємства "ВлаБоДе" (далі за текстом - ПП "ВлаБоДе") про розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права відповідача на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 року у справі № 17/5007/1093/12 позовні вимоги прокурора Володарсько-Волинського району задоволено частково: розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка, який укладений 07.11.2005 року між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області, та повернуто Володарсько-Волинській районній державній адміністрації Житомирської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка. Відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо припинення права ПП "ВлаБоДе" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "ВлаБоДе" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка, який укладений 07.11.2005 р. між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області, повернення Володарсько-Волинській районній державній адміністрації Житомирської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі № 17/5007/1093/12 апеляційну скаргу ПП "ВлаБоДе" задоволено, рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 року у справі № 17/5007/1093/12 скасовано в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору, прийнято у вказаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка укладеного 07.11.2005 р. та повернення вказаної земельної ділянки - відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року, а рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 року у справі № 17/5007/1093/12 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. ст. 93 Земельного кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 627, 628, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року № 03-05/3196 для розгляду касаційної скарги у справі № 17/5007/1093/12, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2014 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 15.01.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.01.2015 року № 03-05/22 для розгляду касаційної скарги у справі № 17/5007/1093/12, у зв'язку з виходом із відпустки судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт не використання відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням. За висновком суду першої інстанції відповідач порушив умови договору, що є підставою для його розірвання.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, Володарсько-Волинської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ПП "ВлаБоДе" про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка, який укладений між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією 07.11.2005 року, припинити право ПП "ВлаБоДе" на вказану земельну ділянку та повернути її Володарсько-Волинській районній державній адміністрації.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2005 року Володарсько-Волинська районна державна адміністрація (орендодавець) та ПП "ВлаБоДе" (орендар) уклали договір оренди землі, який зареєстровано у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 07.11.2005 року за № 04052060008.

Відповідно п. п. 1, 2 вказаного вище Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.10.2005 року № 378, яка знаходиться на території Добринської сільської ради біля с. Ємілівка. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 231, 0653 га, в т.ч. рілля - 42, 7879 га, пасовища - 105, 059 га, під господарськими будівлями і дворами - 5, 6257 га, боліт - 76, 5379 га, під каналами - 1, 0079 га.

Положенням п. 8 Договору сторони узгодили, що договір укладено на 30 років.

Згідно п. п. 15, 16 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур та розведення водоплавної птиці). Цільове призначення земельної ділянки - землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 31 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Відповідно до п. п. 38, 39 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на виконання умов договору, Володарсько-Волинська районна державна адміністрація передала, а ПП "ВлаБоДе" прийняло в оренду визначену договором земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.11.2005 року.

Також, судами встановлено, що відділом Держкомзему у Володарсько-Волинському районі було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства ПП "Влабоде", якою встановлено, що орендована ПП "ВлаБоДе" земельна ділянка не використовується взагалі та має такі недоліки, як забур'янення та наявність самозасіяних кущових і деревних насаджень, що призвело до порушень вимог земельного законодавства, про що було складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.11.2011 року та від 06.09.2012 року.

Так, про виявлені порушення 22.11.2011 року та 06.09.2012 року складено адміністративні протоколи, винесено постанови про накладення адміністративного стягнення та керівництву відповідача направлено приписи про усунення виявлених порушень шляхом вирізання деревних та кущових насаджень на землях сільськогосподарського призначення.

Відповідно до повідомлення відділу Держкомзему у Володарсько-Волинському районі від 21.09.2012 року № 01-30/1486, відповідачем допущені порушення вимог земельного законодавства не усунуто.

Судами попередніх інстанцій досліджено лист Управління агропромислового розвитку Володарсько-Волинської РДА № 358 від 20.09.2012 року, відповідно до якого за період оренди земельної ділянки згідно договору оренди від 07.11.2005 року, ПП "ВлаБоДе" будь-яких відомостей або звітів про використання земель до управління агропромислового розвитку не подавалось.

Згідно повідомлень відділу статистики у Володарсько-Волинському районі № 05-70 від 10.09.2012 року та № 05-74 від 13.09.2012 року ПП "ВлаБоДе" у період з 2008 по 2012 р.р. звіти про посівні площі сільськогосподарських культур не надавались.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.09.2012 року та 11.09.2012 року позивач направляв відповідачеві письмові вимоги про виконання п. 31 договору, а саме: використання земельної ділянки за цільовим призначенням, які відповідач проігнорував.

Так, прокурор Володарсько-Волинського району, з метою захисту порушеного права, в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Володарсько-Волинської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ПП "ВлаБоДе" про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 231, 0653 га, що знаходиться на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка, який укладений між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією 07.11.2005 року, припинити право ПП "ВлаБоДе" на вказану земельну ділянку та повернути її Володарсько-Волинській районній державній адміністрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі, згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про землеустрій" закріплено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення.

Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Право користування земельною ділянкою, згідно положень ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 92, 116, 124, 125 Земельного кодексу України - це строкове або безстрокове право використовувати надану відповідно до закону земельну ділянку з метою, яка відповідає її цільовому призначенню. Правовою підставою для використання земельної ділянки є рішення уповноваженого органу влади, а також акт постійного користування земельною ділянкою (без встановлення строку) або договір оренди земельної ділянки (на визначений строк).

Користування земельною ділянкою може бути припинено з підстав, визначених законом.

Користування земельною ділянкою може бути припинено у разі наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 32 Законом України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ст. 141 Земельним кодексом України визначено підстави припинення користування земельною ділянкою. Перелік цих підстав включає обставини, які пов'язуються з недобросовісною поведінкою орендаря, зокрема порушенням орендарем умов, які стосуються цільового використання землі. Тобто, використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а з іншою метою, або, у інший спосіб є самостійною підставою припинення права користування земельною ділянкою, яке здійснюється шляхом розірвання договору оренди відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 143 Кодексу.

Отже, вимога про дострокове примусове розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, п. "б" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає доведення обставин нецільового використання орендарем земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що уповноваженими органами влади, якими здійснюється контроль за використанням землі, було встановлено факти відсутності використання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва в певні періоди часу, однак доказів, на підставі яких можна було прийти до висновку про нецільове використання землі надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в разі встановлення порушень, передбачених ст. 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Юридичний зміст поняття "Використання за не цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про помилкове застосування місцевим господарським судом положень п. "ґ" ч. 1 ст. 141, п."а" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами - допущення появи небажаної трав'янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення) землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних ділянок або землекористувачів, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, своєчасно надавати відповідним органам влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем.

Обов'язок відповідача як землекористувача дотримуватись екологічних вимог при користуванні землею установлений як наведеними норма права, так і умовами договору оренди, зокрема, п. 31 Договору.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення норм екологічного законодавства при використанні земель є окремою самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою, визначена ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України. Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, може являти собою, зокрема, невикористання прогресивних технологій, порушення технологічних режимів застосування органічних та мінеральних добрив, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами тощо, однак, ця підстава для розірвання договору оренди земельної ділянки позивачами та прокурором у позовній заяві не обґрунтовувалась.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 року в оскаржуваній частині не відповідало вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі № 17/5007/1093/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі № 17/5007/1093/12 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко