Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 904/1378/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широбокова Л.П., Чус О.В.)у справі№ 904/1378/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватного нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, 2. Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції міста Дніпропетровська ,провизнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,

за участю представників:позивачаВасільєв В.О.,відповідачаГрищенко А.А.,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило суд визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи приватного нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу ОСОБА_4, здійснені по векселях зі стягнення з векселедавця Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз") на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерного компанії "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"):

- за №444 від 06.03.2003 р., здійснений по векселю №65305686514313 на загальну суму 331.700 грн., в т.ч 330.000,00 грн. - заборгованість по векселю та 1.700,00 грн. - витрати по здійсненню виконавчого напису;

- за №445 від 06.03.2003 р., здійснений по векселю №65305686514314 на загальну суму 350.159,75 грн., в т.ч 348.459,75 грн. - заборгованість по векселю та 1.700,00 грн. - витрати по здійсненню виконавчого напису;

- за №446 від 06.03.2003 р., здійснений по векселю №65305686514315 на загальну суму 8.087.055,18 грн., в т.ч 8.085.355,18 грн. - заборгованість по векселю та 1.700,00 грн. - витрати по здійсненню виконавчого напису;

- за №447 від 06.03.2003 року, здійснений по векселю №65305686514316 на загальну суму 9.883.107,80 грн., в т.ч 9.881.407,80 грн. - заборгованість по векселю та 1.700,00 грн. - витрати по здійсненню виконавчого напису.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 р. (суддя Петренко І.В.) провадження у справі № 904/1378/14 припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 р. у справі №904/1378/13 скасовано, справу направлено на розгляд до місцевого господарського суду.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в обгрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилався на наказ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" № 288 від 31.08.2011 р., яким утворено комісію по списанню заборгованості за природний газ та затверджено її склад.

При цьому у даному позові позивач обгрунтовує свої вимоги укладенням, відповідно до вимог закону, протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" № 25 від 05.10.2011 р., в якому вказано про списання з товариства заборгованості за спожитий природний газ перед Газопромисловим управлінням "Шебелинкагазвидобування" Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в сумі 18.645.222,73 грн.

Водночас позивач посилався на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VІ від 12.05.2011 р., що набув чинності 04.06.2011 р., відповідно до ст. 1 котрого дія цього закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Пунктом 2.5 згаданого Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (надалі - Порядок), який визначає механізм списання заборгованості за природний газ та передбачає вчинення низки дій, направлених на її списання, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.

Пунктом 6 Порядку визначено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що однією з підстав для звернення до суду з позовною заявою у даній справі є протокол засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" № 25 від 05.10.2011 р., тоді як зі змісту позовної заяви №11/3-0082 від 05.04.2013 р., за якою Господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 904/2742/13, не вбачається посилання на вказаний протокол. Зазначене підтверджується і змістом рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2013 р. у справі № 904/2742/13, яким в позові відмовлено в т. ч. з підстав неподання доказів дотримання процедури списання, встановленої Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VІ від 12.05.2011 р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду України, який зазначив, що під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Підставою позову можуть бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Позивач для обґрунтування своїх вимог повинен наводити повний комплекс фактів. Відсутність одного з них може зробити вимогу необґрунтованою.

З огляду на визначення позивачем додаткової підстави позову у даній справі, яка є відрізняється від обставин, на підставі яких було заявлено позов у справі № 904/2742/13, з урахуванням принципу диспозитивності судочинства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про помилковість застосування місцевим господарським судом в даному випадку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, внаслідок чого оскаржувана ухвала правомірно підлягала скасуванню, а справа - передачі до місцевого господарського суду на розгляд по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. у справі № 904/1378/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова Л.Б. Іванова