Постанова ВГСУ від 14.05.2015 року у справі №910/20171/14

Друк

Пошук

204

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.05.2015 року у справі №910/20171/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 910/20171/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.02.2015у справі№ 910/20171/14 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Трейд-М"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя"простягнення 141 200 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Чернякова О.С. (дов. від 14.08.2014),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Трейд-М" звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" про стягнення 100 000 грн. попередньої оплати, 36 200 грн. неустойки та 5 000 грн. штрафу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором № 28/10 від 28.10.2011 та неповернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, ухваленим суддею Мудрим С.М., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 100 000 грн., у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань в частині передачі товару, а відтак і наявності підстав для задоволення вимоги щодо повернення суми попередньої оплати за непереданий товар. Водночас, відмова у стягненні штрафу та неустойки вмотивована судом тим, що за умовами договору сторони передбачили відповідальність саме за не поставку товару, обов'язок здійснення якої припинився з 29.11.2013, із виникненням у відповідача нового обов'язку з повернення попередньої оплати. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Калатай Н.Ф., Рябухи В.І., постановою від 04.02.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду частково скасував, прийнявши нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 100 000 грн. та 5 000 грн. штрафу. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для сплати відповідачем передбаченого договором штрафу у розмірі 5% від вартості непоставленого товару. Такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на доведеність факту непоставки відповідачем товару у визначений договором строк. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 526, 549, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом умов додаткової угоди №1 до договору, відповідно до якої, у разі непоставки товару у строк до 27.11.2013, у відповідача виникає новий обов'язок саме із повернення суми попередньої оплати до 09.12.2013. Оскільки, на думку скаржника, відбулась новація, яка припинила також і додаткові зобов'язання, пов'язані із первісними зобов'язаннями, підстави для стягнення штрафу відсутні. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 604 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Трейд-М" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про наявність підстав для скасування рішення та постанови в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 36 200 грн.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.10.2011 між Приватним підприємством "Трейд-М" (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" (постачальник) укладено договір № 28/10 на поставку продукції, за умовами пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати в обумовлений цим договором строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю, для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ці товари. Пунктом 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2012, сторони погодили умову про те, що постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 28.11.2013; у разі непоставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто, не пізніше 09.12.2013. Згідно з пунктом 7.2. договору у разі порушення строків поставки товару та/або недопоставки товару по кількості, визначеній цим договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення та/або штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару. Судами також установлено, що 28.10.2011 позивачем було здійснено попередню оплату відповідачу у розмірі 100 000 грн. із призначенням платежу: "Передоплата за кукурудзу зг. рах. №28/10 від 28.10.2011 у т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн.", що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 28.10.2011. Установлено судами і те, що відповідачем поставка товару здійснена не була, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 100 000 грн. у строк передбачений договором повернуті не були. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Трейд-М" про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпровя" 100 000 грн. попередньої оплати, 36 200 грн. неустойки та 5 000 грн. штрафу. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржується постанова суду апеляційної інстанції у справі лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 000 грн. штрафу. Відтак, постанова апеляційного суду переглядається в оскарженій частині. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у строк, визначений пунктом 2.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2012 та не повернення спірної суми попередньої оплати цього товару, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Водночас скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 5 000 грн. штрафу та задовольняючи позов у цій частині, апеляційний господарський суд правомірно виходив з наявності установленого факта непоставки відповідачем товару у строк, визначений додатковою угодою до договору, а відтак і наявності підстав для стягнення передбаченої пунктом 7.2. договору спірної суми штрафу у розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару. Довід скаржника про те що, визначенням у договорі обов'язку відповідача з повернення суми попередньої оплати в разі непостакви товару, сторони передбачили новацію, яка припинила як основне зобов'язання з поставки товару, так і додаткове зобов'язання зі сплати штрафу, визнається неспроможним з огляду на наступне. Відповідно до приписів статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Тобто, новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві у сукупностітакі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. З огляду на що, передбачене приписами статті 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати не є новацією у розумінні статті 604 цього Кодексу. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом факту порушення відповідачами зобов'язань з передачі товару на спірну суму передоплати та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.