Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 910/12648/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Горшеніна Л.Л. дов.б/н від 10.06.2014

відповідачів: 1. не з'явився

2. не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015

у справі №910/12648/14 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА"

до 1) Фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл

2) Фізичної особи-підприємця Комар Людмили Вікторівни

про відшкодування 470 783,80 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл та Фізичної особи-підприємця Комар Людмили Вікторівни про відшкодування 470 783,80 грн. збитків, спричинених гасінням пожежі, яка сталася в приміщенні, яке належить відповідачу-1 і яке орендоване відповідачем-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 (суддя Стасюк С.В.) в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

В частині припинення провадження у справі судове рішення мотивоване тим, що приміщення, в якому сталася пожежа, належить Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл на праві власності як фізичній особі, тому в цій частині спір не підвідомчий господарському суду. В частині відмови у позові судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності всіх складових елементів, необхідних для застосування такого виду відповідальності як стягнення матеріальної шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 (судді: Баранець О.М., Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) судове рішення скасоване частково, в позові відмовлено повністю з тих же підстав. В частині скасування судового рішення постанова мотивована тим, що договір оренди приміщення, в якому сталася пожежа, укладений відповідачами саме як суб'єктами господарського діяльності, тому спір в цій частині підвідомчий господарському суду.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин щодо наявності всіх складових елементів, необхідних для застосування такого виду відповідальності як стягнення матеріальної шкоди, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник також просить суд касаційної інстанції зобов'язати господарський суд першої інстанції призначити у справі відповідну судово-економічну експертизу. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій приписів Закону України "Про пожежну безпеку".

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА" також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

24.06.2011 у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 15, кв. 2 сталася пожежа.

Відповідно до акта про пожежу від 24.06.2011 року ймовірною причиною пожежі є коротке замкнення електропроводів.

Згідно з технічним висновком №225 від 01.07.2011 ДВЛ ГУ МНС України в м. Києві ймовірною причиною пожежі у квартирі №2 по вул. Басейній. 15 в м. Києві є коротке замикання в електричній мережі.

Власником квартири №2 в будинку №15 по вулиці Басейній в місті Києві є громадянин Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл.

13.06.2011 між Фізичною особою-підприємцем Аль-Бехесі Ваіл Ісмаіл (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Комар Людмилою Вікторівною (орендар) укладений Договір оренди приміщення (далі-Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування на певний строк приміщення.

Згідно з пунктом 1.2. Договору оренди характеристики прощення:

- місцезнаходження приміщення:м. Київ, вул. Басейна, буд. 15, кв. 2;

- загальна площа приміщення: 53,4 кв. м;

- поверх: другий поверх;

- кількість кімнат, перелік підсобних приміщень; 3 кімнати, туалет, кухня.

Технічний стан приміщення, обладнання, яким облаштовано приміщення на момент передачі в оренду, відображаються в акті приймання-передачі приміщення (пункт 1.3. Договору оренди).

За актом приймання-передачі нерухомого майна до Договору оренди від 13.06.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 15, кв. 2, що складається з 3 (трьох) кімнат загальною площею 53,4 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок гасіння пожежі, яка сталася 24.06.2011 року у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна 15, кв. 2, йому завдано збитків, оскільки було залите нежиле приміщення розташоване поверхом нижче, яке використовується позивачем для розміщення магазину косметики.

Оскільки власником приміщення, у якому сталася пожежа є відповідач-1, а орендарем відповідач-2, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму завданих йому збитків.

Статтею 780 Цивільного кодексу України визначені умови відшкодування шкоди, завданої третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм і встановлено, що така шкода відшкодовується наймачем на загальних підставах, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.

Для застосування відповідальності наймача необхідно встановити склад правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини наймача. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Дослідивши подані позивачем докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що останнім не доведена наявність всіх елементів складу правопорушення з боку відповідачів, тому відсутні підстави для задоволення позову.

При цьому місцевим та апеляційним господарськими судами не було враховано положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Всупереч цій нормі, при вирішенні спору суди поклали на позивача обов'язок доказування всіх елементів правопорушення, у тому числі і вини відповідачів у заподіянні шкоди, у той час як обов'язок довести відсутність вини, як підставу для звільнення від відповідальності, законом покладено саме на відповідачів.

Оскільки в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а останні встановлені не повно, також, залишено поза увагою норми ст. 1166 ЦК України, то судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Разом з ти, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно скасування рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі.

Щодо поданої скаржником заяви про забезпечення позову, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру (ст.ст. 66, 67 ГПК України) є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України ).

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Разом з тим, заходи по забезпеченню позову, що застосовується господарським судом, мають бути адекватними позовним вимогам ( предмету позову). Оскільки предметом позову уданій справі є стягнення грошових коштів, а заявник просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача (квартиру), не надаючи при цьому відповідних доказів, які б підтверджували можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, то судова колегія відхиляє названу заяву.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАШ УКРАЇНА" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі №910/12648/14 - скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.