Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 908/3974/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Ігнатьєва Д.П. дов.№595 від 20.02.2014

відповідача: Череповського В.П. - директора

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськ-водоканал" Бердянської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015

у справі №908/3974/14 Господарського суду Запорізької області

за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк"

про стягнення 23 917,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство (надалі КП) "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Почерк" про стягнення 23 917,06 грн. п'ятикратного розміру плати за перевищення лімітів скидання об'ємів стічних вод у каналізаційну мережу міста.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 (суддя Соловйов В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що сторонами на період 2014 року не узгоджено ліміти водопостачання та скидання вод у каналізаційну мережу, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за перевищення таких лімітів, більш того, отримана відповідачем вода, як підприємством харчової промисловості, використовується для виготовлення льоду, а відтак така вода не потрапляє у каналізаційну мережу, тому підприємство просто не могло скинути стоки у визначеному позивачем обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.06.2011 між КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (позивач) та ТОВ "Почерк" (відповідач) укладений Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №224 (надалі Договір), за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти відповідача питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) або дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту, згідно з Графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. У випадках передбачених законодавством, Виконавець надає вказані послуги із дотриманням тимчасових норм споживання, а також режиму надання, які затверджені уповноваженими органами (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, виконувати усі приписи позивача, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 1.3 Договору споживання питної води із міської централізованої мережі і скидання стічних вод в міську централізовану мережу допускається лише на основі договору між позивачем та відповідачем.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що постачання питної води і приймання стічних вод у міську мережу каналізації здійснюється у визначених об'ємах. При цьому названим пунктом Договору названі обсяги визначені лише на 2011 рік.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладений на строк до 31.12.2012 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї із сторін про відмову від Договору або його перегляду.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що Рішенням виконкому Бердянської міськради затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, пунктом 2.2 яких зобов'язано позивача установлювати та доводити для кожного підприємства кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації. При цьому господарськими судами не встановлено, що позивач своєчасно та вповні виконував свої зобов'язання щодо доведення відповідачеві передбачених Договором лімітів (зокрема, на 2014 рік).

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач посилався на те, що протягом серпня 2014 року відповідачем у міську каналізаційну мережу було скинуто 677 м. куб. стічних вод. Вказаний обсяг позивач визначив як перевищення лімітів та розрахував плату за такий скид у п'ятикратному розмірі відповідно до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37. Відповідний рахунок було надіслано відповідачеві, однак, останній відмовився його оплатити.

Поряд з цим господарські суди встановили, що відповідач є підприємством харчової промисловості і використовує воду для виготовлення технологічної продукції (льоду).

Положеннями ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 20 названого Закону визначено істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання, а саме: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору. У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання. За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скидання стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Положеннями п. 5.30 названих Правил встановлено, що у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції. Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення.

Господарськими судами встановлено, що обсяг стічних вод відповідача у серпні 2014 року у розмірі 677 м. куб. позивачем визначено за приладом обліку водопостачання, однак, суди також встановили, що у вказаний період відповідачем для вироблення продукції (льоду) використано 642 куб. м. води, тому, як відзначили суди попередніх інстанцій, позивачем не доведено визначеного ним обсягу (677 м. куб.) стічних вод. Разом з тим, суди правомірно відзначили, що за відсутності доведених відповідачеві лімітів стічних вод, відсутні і підстави для нарахування останньому коштів за перевищення такого ліміту. А відтак, враховуючи норми вищенаведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову. З урахуванням викладеного підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 85, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі №908/3974/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.