Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № Б-50/86-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київна постанову та ухвалу від 05.02.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 р. господарського суду Харківської областіу справі№ Б-50/86-09 господарського суду Харківської областіза заявою боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків провизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Караченцев Ю.Л.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк"Ганага А.С., довір.,ОСОБА_7ОСОБА_6, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2009 року порушено провадження у справі № Б-50/86-09 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 09.06.2010 року Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Богомазова П.С.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02.02.12012 року, від 13.03.2012 року та від 20.03.2013 року вирішувалось питання про неодноразову заміну арбітражного керуючого у справі, у зв'язку із чим ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2013 року ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2013 року (суддя -С.В. Міньковський) відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі-Банк) про визнання недійсним аукціону з продажу майна Боржника, а саме, квартири АДРЕСА_1, який відбувся 03.08.2010 року і був оформлений протоколом № 4 товарної біржі "Біржа з реалізації майна в процедурах банкрутства"; про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири, укладеного між ліквідатором Ткаченко О.А. та ОСОБА_7, та про зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру, а також про накладення арешту на цей об'єкт нерухомості.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним аукціон, оформлений протоколом Товарної біржі "Біржа з реалізації майна в процедурах банкрутства" від 03.08.2010 року та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та ОСОБА_7

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Гетьман Р.А., Плахов О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанції, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2013 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду та вирішення питання щодо розгляду заяви про визнання торгів та аукціону "недійсним".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 17, 44, 55, 75 Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011 року, ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 17 Закону України "Про заставу", ст. 55 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 203, 215, 586 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та фізичної особи - ОСОБА_7, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви Банку про визнання недійсними аукціону з продажу квартири Боржника, відповідного договору, а також у вимогах про зобов'язання реєстраційну службу зареєструвати право власності на спірний об'єкт нерухомості за Боржником, суди встановили, що на час реалізації цього майна норми Закону про банкрутство не містили вимоги щодо узгодження ціни майна, оскільки майно реалізовувалось на відкритих торгах за найбільшою вартістю. Зміни у законодавство щодо необхідності повідомляти комітет кредиторів та кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника, про проведення відповідних торгів, були внесені вже після проведення спірних у даній справі торгів. Згода ж іпотекодержателя на продаж заставного майна у ліквідаційній процедурі не вимагається. Також суди вказали, що при здійсненні публікації про продаж об'єкту нерухомості булі вказані дата торгів та ціна продажу. Кошти ж від продажу надійшли від покупця на депозитний рахунок нотаріуса, а ухвалою суду був визначений порядок використання цих коштів. Підтримуючи ці висновки місцевого суду, апеляційний суд додав, що ухвалою суду було вирішено про розподіл отриманих від продажу квартири коштів - у тому числі і щодо перерахування відповідної суми Банку з метою погашення його кредиторських вимог.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає, що переможцем аукціону не були сплачені кошти за придбану у Боржника квартиру, цей продаж відбувся без правовстановлюючих документів на квартиру, які були на зберіганні у Банку, як заставодержателя, і якого не було залучено до процедури продажу квартири на спірному аукціоні. Нотаріус повідомила, що кошти від продажу не надходили та Банку сплачені не були. Також скаржник зазначив, що до правил продажу спірної квартири слід застосовувати норми нової редакції Закону про банкрутство, а тому, за відсутності перерахованих коштів, аукціон з продажу вважається таким, що не відбувся. Банк же не зміг взяти участь у цьому аукціоні за відсутності повідомлення про це з боку ліквідатора, а тому оскаржувані судові рішення прийняті з неповним дослідженням та оцінкою всіх доказів у справі.

Однак касаційний суд не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони наведені без врахування всіх встановлених судами обставин справи та з невірним тлумаченням норм законодавства.

Так, скаржником не було враховано, що спірна угода з купівлі-продажу квартири Боржника була укладена 15.03.2013 року - майже через три роки після проведення 03.08.2010 року спірного аукціону з продажу. Як встановили суди, це обумовлено розглядом та вирішенням судового спору щодо права власності на цю квартиру. У зв'язку із чим є неналежним аргумент скаржника щодо недотримання покупцем строків перерахування коштів за придбану на аукціону квартиру, оскільки зобов'язання сплати ціну продажу у покупця виникло після укладення договору купівлі-продажу від 15.03.2013 року (ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 3 спірної угоди), а не після проведення спірного аукціону.

До того ж спростовується довід скаржника про несплату покупцем - фізичною особою ОСОБА_7 коштів за придбану квартиру, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, в листі № 186/02-23 від 04.10.2013 року приватний нотаріус ОСОБА_5 повідомляє про надходження від ОСОБА_7 грошової суми в розмірі 184 822 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу від 15.03.2013 року (т. ХІІ а.с. 113).

Також є невірним висновок скаржника про необхідність застосування норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року.

Порядок застосування норм Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VІ встановлений, зокрема нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень останнього.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Роз'яснення порядку застосування вказаних норм наведено і в п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)".

Так, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, тобто до 19.01.2013. При цьому розпочата до набрання чинності Законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника. В такому випадку можуть бути застосовані положення частини другої статті 37 Закону, які передбачають перехід з ліквідаційної процедури до процедури санації.

Судами обох попередніх інстанцій було встановлено, що процедура ліквідації та продажу майна Боржника (публікація оголошення про продаж, проведення аукціону в порядку норм ст. 30 Закону про банкрутство) розпочалась та торги були проведені 03.08.2010 року - до набрання чинності з 19.01.2013 року норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ.

В березні 2013 року була укладена угода з купівлі-продажу проданої на аукціоні у 2010 році квартири Боржника.

У зв'язку із цим слід погодитись із правомірним висновком судів про відсутність правових підстав для застосування у даній справі положень Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ під час вирішення питання щодо законності проведення торгів та реалізації майна Підприємця.

Стосовно ж згоди іпотекодержателя на реалізацію майна боржника у ліквідаційній процедурі банкрутства останнього, колегія суддів зазначає про таке.

Відчуження майна переданого в іпотеку під час проведення ліквідаційної процедури боржника здійснюється у порядку, визначеному Законом про банкрутство.

Положеннями цього Закону не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.

Вказана правова позиція наведена також в постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 року у справі № 6-58цс13.

Що ж до необхідності повідомлення Банку, як іпотекодержателя про проведення спірних торгів слід звернути увагу, що ця вимога викладена в нормі ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство та була внесена до норм цього Закону лише у 2011 році - згідно Закону України № 3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 року, тобто вже після організованих ліквідатором Боржника та проведених 03.08.2010 року у даній справі спірних торгів з продажу квартири Боржника.

У зв'язку із викладеним не вбачається правових підстав для визнання недійсними оспорюваних Банком торгів з продажу майна Боржника (квартири), що відбулись у ліквідаційній процедурі останнього, для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цієї ж квартири та для визнання права власності на таку квартиру за Підприємцем, що правомірно і було вирішено судами попередніх інстанцій згідно оскаржуваних Банком судових рішень.

За таких обставин справи касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не спростовують зроблених по суті розглянутої справи висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року № 4212-VІ, ст. 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2013 р. у справі № Б-50/86-09 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський

Постанову виготовлено та підписано 15.05.2014 року.