Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 927/909/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Чернігівської міської радина рішення та постанову Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2013 Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013у справі№ 927/909/13 Господарського суду Чернігівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Схід Інвест"до Чернігівської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Виконавчий комітет Чернігівської міської ради 2. Фонд комунального майна Чернігівської міської радипровизнання недійсним п. 2.2. п. 2 рішення 32 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради "Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури" від 07.06.2013за участю представників сторін:

позивача: Вереша Р.В., дов. від 21.01.2014 б/н

відповідача: Вовк П.І., дов. від 24.02.2014 №3-24/202

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сулим Л.Л., дов. від 03.02.2014 б/н

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явилися

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Схід Інвест" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради про скасування пп. 2.2. п. 2 рішення 32 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради "Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури" від 07.06.2013.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2013 у справі № 927/909/13 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю. ), позов задоволено повністю; визнано недійсним пп. 2.2 п.2 рішення 32 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 07.06.2013 року "Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури"; стягнуто з Чернігівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Схід Інвест" 1147,00грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Чернігівська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 927/909/13 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи - 1, 2 на стороні відповідача не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.12.2011 між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Схід Інвест" був укладений договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова, предметом якого є пайова участь Позивача у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів, яка полягає у сплаті позивачем визначеної договором суми коштів до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів, у зв'язку із здійсненням позивачем будівництва об'єкта: будівництво багатоквартирного житлового будинку з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів продовольчих і непродовольчих товарів, адміністративно офісними приміщеннями в цокольному та першому поверхах, господарськими приміщеннями на кожному поверсі та критою автостоянкою по вул. Генерала Бєлова, 29-а в м. Чернігові, на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні.".

Відповідно до п. 2.1. договору розмір пайового внеску визначається відповідно до розрахунку величини пайового внеску позивача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернігів.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 09.08.2012 Чернігівський міський голова доручив Комунальному підприємству "Чернігівбудінвест" залучити інвестора для будівництва дитячого майданчику з волейбольним полем на вільній земельній ділянці між будинками № 37 та № 33, забезпечити благоустрій території для відпочинку мешканців житлових будинків № 27, 29а, 31, 33 та 37 по вул. Г. Бєлова.

09.08.2012 КП "Чернігівбудінвест" направило на адресу позивача лист №01-04/591, в якому запропонувало виступити інвестором будівництва дитячого майданчику з волейбольним полем на вільній земельній ділянці між будинками № 37 та № 33 по вул. Бєлова в м. Чернігові, у відповідь на який позивач листом за № 59 від 09.08.12 повідомив про свою згоду виступити інвестором будівництва вказаного дитячого майданчику та просив зарахувати витрати по будівництву та облаштуванню майданчика просив як внесок в розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

10.08.2012 між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та позивачем була укладена Додаткова угода № 2 до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова, якою сторони виклали підпункт 3.1 п. 3 договору в наступній редакції: "3.1. Забезпечити цільове використання коштів перерахованих Позивачем до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів. Зарахувати витрати Позивача по будівництву та облаштуванню дитячого майданчика з волейбольним полем на вільній від забудови земельній ділянці між будинками № 37 і № 33 по вул. Генерала Бєлова в м. Чернігові як внесок до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів".

Листом за вих. № 03 від 10.01.2013 на адресу Чернігівського міського голови позивач просив прийняти у комунальну власність збудований дитячий майданчик з волейбольним полем на вільній від забудови земельній ділянці (згідно доручення № 39 від 09.08.2012 та договору про пайову участь) та зменшити пайову участь до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернігова на суму зазначену у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, а 23.05.2013 надав Фонду комунального майна Чернігівської міської ради довідку, в якій повідомив первинну балансову вартість зазначеного майданчику, яка становить 120066,00 грн.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 07.06.2013 на 32 сесії шостого скликання Чернігівською міською радою прийнято спірне рішення, відповідно до пп. 2.2 п. 2 якого Чернігівська міська рада надала згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова: дитячого майданчика з волейбольним полем на вільній від забудови земельній ділянці між будинками № 37 і № 33 по вул. Генерала Бєлова в м. Чернігові, який перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськ-Схід Інвест".

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для прийняття рішення про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури є згода власника зазначеного об'єкту чи згода особи, на балансі якої перебуває зазначений об'єкт, натомість позивач не надавав згоду на безоплатну передачу дитячого майданчика з волейбольним полем на вільній від забудови земельній ділянці, а відповідно до укладеної додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь просив прийняти цей майданчик у комунальну власність та зменшити його пайову участь до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернігова.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що пп. 2.2 п.2 рішення 32 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 07.06.2013 року "Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури" прийнято з порушенням ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та п.п. 4.3 п. 4 Положення про передачу об'єктів соціальної інфраструктури.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судів рішення, виходить з наступного.

Як передбачено статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як передбачено статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно із частою першою зазначеної статті порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Таким чином, на виконання частини першої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", органи місцевого самоврядування повинні розробити та затвердити відповідні Порядки залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (далі - Порядок).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач просив прийняти збудований ним дитячий майданчик з волейбольним полем у комунальну власність в рахунок його пайової участі до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернігова, не з'ясували передбачений відповідним Порядком механізм прийняття до комунальної власності таких об'єктів і способи відшкодування замовникам будівництва їх вартості, не встановили, чи звертався позивач до виконавчого комітету Чернігівської міської ради з вимогою про проведення перерахунку розміру пайової участі з урахуванням понесених витрат на будівництво дитячого майданчика і чи були внесені відповідні зміни до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова від 19.12.2011 щодо зменшення розміру пайової участі позивача.

При вирішення даного спору судам також слід було з'ясувати підстави виникнення та характер спірних правовідносин, наявність чи відсутність між сторонами спору про право, що виникає з таких відносин, і в залежності від встановленого визначити правовий статус та функції Чернігівської міської ради у спірних правовідносинах.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що оспорюване рішення Чернігівської міської ради прийнято з порушенням норм матеріального права є передчасним.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного, об'єктивного встановлення обставин справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 927/909/13 скасувати.

Справу № 927/909/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова