Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 922/3971/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 03.02.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/3971/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення 63452863,95 грн.за участю представників:

позивача: Кость О.Г., дов. від 18.04.2014 №14-105;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.14 (суддя Г. Сальнікова) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 35120337,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 20730 860,96 грн., три відсотки річних в розмірі 4584432,55 грн., пеню в розмірі 410343,68 грн. та 73080,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2606889,31 грн. відмовлено. Господарським судом на 86,4 % зменшено суму пені порівняно із заявленою до стягнення позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (судді О. Шевель, О. Крестьянінов, І. Шутенко) рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2014 змінено, позов задоволено частково. На користь ПАТ "Нафтогаз України" стягнуто суму основного боргу у розмірі 35120337,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 20730860,96 грн., три відсотки річних в розмірі 4584432,55 грн., пеню в розмірі 1508616,50 грн., та 73080,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1508616,50 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 в частині зменшення розміру пені, заявленої до стягнення на 1508616 грн. 50 коп., прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у повному обсязі. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.233 ГК України та недотримано вимог ст.ст. 43,83 ГПК України. Суди не надали належної юридичної оцінки доводам позивача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (первісний кредитор, продавець) та Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (боржник, покупець) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється бюджетним установам і організаціям та іншим споживачам №620.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався передати природний газ виключно для надання бюджетним установам і організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання, а покупець зобов'язався сплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання договору продавець за період з жовтня 2011 року по листопад 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 373 958 115,35 грн.

Факт приймання-передачі газу, а також супутніх послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється бюджетним установам і організаціям та іншим споживачам №620 від 30.09.2011 р. виконував неналежним чином, так як невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушив умови п. 6.1 договору, що підтверджується оборотною відомістю по підприємству (т.1, арк. 89-117), довідкою про операції від 30.06.2014 (т. 1, арк. 87) та довідкою про сальдо від 30.06.2014 (т.1, арк. 86), а також актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2013 (т.1, арк. 83).

Судами встановлено, що всупереч п.6.1 договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу.

27.12.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (первісний кредитор) та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) уклали договір № 14/6336/13 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється бюджетним установам і організаціям та іншим споживачам №620 від 30.09.2011 р.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення сум основного боргу, всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором, як тих, що нараховані на момент відступлення права вимоги, так і тих, що будуть нараховані після відступлення права вимоги.

Відповідно до п.2.5. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього поговору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

До позовної заяви позивач додав копію акту приймання-передачі документів від 27.12.2013 року, який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 договору про відступлення права вимоги. Право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим позивачеві 27.12.2013 року.

У відповідності з п.2.6. договору про відступлення права вимоги та ст.516 ЦКУ, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить повідомлення про відступлення права вимоги боргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 27.12.13 вих. №01-15/2175.

Враховуючи вказані обставини суди дійшли висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію, поставлену у вересні-листопаді 2013 року в сумі 35 120 337,45 грн. правомірна та обґрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Позивачем також було заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 017 232,99 грн., нарахованої за прострочення оплати вартості теплової енергії, поставленої у вересні-листопаді 2013 року.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати покупцем вартості поставлено теплової енергії, він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 3 017 232,99 грн.

Місцевий суд, з посиланням на ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 86,4%.

Апеляційний суд, переглядаючи справу дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені, заявленої до стягнення - на 50%.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині зменшення пред'явленої до стягнення суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Місцевим судом встановлено, що першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.09.2014 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 1069,2 млн. грн.

Протягом останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2013 році 86,4 % від загального обсягу теплової енергії, яка постачалася всім категоріям споживачів м. Харкова, споживалася населенням. Тарифи для населення на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.09.2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1036,9 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 658,1 млн. грн., бюджетних установ 278,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 87,8 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 15,0 млн. грн.

Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктиризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.09.2014 року сума реструктуризованої заборгованості складає 88,8 млн. грн.

Фінансовий стан відповідача підтверджується балансом підприємства на 30.06.2014 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.06.2014 року становить 704,1 млн. грн.

Додатково, апеляційним судом зауважено, що при укладенні договору про відступлення права вимоги №14/6336/13 від 27.12.13 з первісним кредитором, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", новий кредитор, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", знав (або повинен був знати) про фінансовий стан КП "Харківські теплові мережі", основний борг якого за теплову енергію станом на кінець 2013 року складав 157118268,67 грн. Тобто ризики, пов'язані зі стягненням з відповідача заборгованості та нарахувань на неї, такою ж мірою, відповідно до ст.42 ГК України, належать до ризиків господарської діяльності позивача - враховуючи, що, як уже зазначалося, і позивач, і відповідач здійснюють господарську діяльність за умов обмеження можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами.

Водночас, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що аргументи скаржника щодо особливих обставин діяльності ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як гарантованого постачальника, який не може відмовитися від постачання природного газу споживачам незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів, та який несе обов'язок щодо своєчасного розрахунку з газодобувними підприємствами за договорами - також заслуговують на увагу.

Враховуючи приписи ст.233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що зменшення місцевим судом суми пені на 86,4 % не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення апеляційним судом приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43,84 ГПК України, так як висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи, а саме: баланс підприємства станом на 30.06.2014, Довідка про заборгованість за спожиту теплову енергію від 02.10.2014, Довідка про заборгованість державного бюджету на покриття збитків з різниці в тарифах. Судами також було враховано майнові інтереси не тільки відповідача, а й інших осіб, зокрема, бюджетних установ, населення та інших суб'єктів господарювання. Суди не залишили поза увагою і доводи позивача, оскільки ними зменшено розмір заявленої пені на 50%.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. У касаційній скарзі ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 1117 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі №922/3971/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун