Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 911/3528/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратури Романов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнипозивачаВасильчишина О.О. - довіреність від 05.01.2015 р. відповідачаДенисенко О.В. - довіреність від 20.10.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постановувід 27.01.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3528/14 господарського суду Київської областіза позовомПереяслав - Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Київської обласної державної адміністрації; 2. Державного підприємства "Переяслав - Хмельницький агролісгосп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Агро" пророзірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 р. Переяслав - Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та ДП "Переяслав - Хмельницький агролісгосп" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Посейдон Агро" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 22.09.2011 р., укладеного між Державним агролісгоспом та ТОВ "Посейдон Агро", про що у книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис №14 від 22.09.2011 р. та зобов'язання ТОВ "Посейдон Агро" повернути державі в особі постійного лісокористувача - Державного агролісгоспу лісову ділянку площею 0,95 га, що розташована на території (квартал 29 виділ 8 майстерської діяльності №1) Циблівської сільської ради Переяслав - Хмельницького району Київської області.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 18, 20, 74, 78 Лісового кодексу України, статті 526, 629, 651 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що в порушення норм діючого законодавства та умов спірного договору, відповідачем систематично не сплачується збір за спеціальне користування лісовими ресурсами і таке невиконання орендарем передбачених договором та законом обов'язків є підставою для припинення дії цього договору шляхом дострокового розірвання у судовому порядку.

Крім того, прокурор вказував, що згідно інформації Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 18.07.2014 р. № 14-05/4307 на лісовій ділянці відповідачем побудовані капітальні споруди, дерев'яні альтанки та пішохідні доріжки, а частина ділянки огороджена кам'яним та металевими парканами.

Київська облдержадміністрація у поясненнях на позовну заяву підтримала доводи прокурора.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2014 р. (суддя Ейвазова А.Р.) позов задоволено, розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, укладений між Державним підприємством "Переяслав - Хмельницький агролісгосп" та ТОВ "Посейдон Агро", зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами 22.09.2011 за № 14. Зобов'язано ТОВ "Посейдон Агро" повернути ДП "Переяслав - Хмельницький агролісгосп" лісову ділянку площею 0,95 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (квартал 29 виділ 8 майстерської дільниці № 1).

Мотивуючи рішення суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи прокурора, встановивши обставини стосовно того, що відповідачем у даній справі не доведено факту внесення плати за використання лісових ресурсів з моменту укладення договору до звернення до суду з позовом, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині внесення плати за використання лісових ресурсів, що є істотною умовою договору, вимога прокурора про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою підлягає задоволенню.

За апеляційною скаргою ТОВ "Посейдон Агро" Київський апеляційний господарський суд (судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 17.10.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2015 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що 26.06.2014 р., тобто до звернення прокурора до суду з даним позовом, відповідачем було сплачено збір за спеціальне використання лісових ресурсів за 2012 - 2014 роки, що підтверджується квитанцією № 8681005 від 26.06.2014 р., і враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази внесення відповідачем плати за використання лісових ресурсів з моменту укладення такого договору до звернення до суду з позовом, вимога прокурора про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою є такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що в позовній заяві та в судовому рішенні зазначено про встановлення Державною інспекцією сільського господарства в Київській області факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства, а саме: будівництво відповідачем капітальних споруд, дерев'яних альтанок та пішохідних доріжок на спірній ділянці, за результатами проведеної перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства, водночас вищезазначена обставина щодо порушення відповідачем вимог земельного законодавства не є предметом судового розгляду, оскільки прокурором в позовній заяві визначено як основну підставу для розірвання договору - порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині внесення плати за використання лісових ресурсів, що є істотною умовою договору.

Перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 17.10.2014 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що факт невиконання відповідачем умов договору про необхідність своєчасного проведення оплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів і порушення у зв'язку з цим норм законодавства, прокурором було доведено належними доказами, а факт здійснення відповідачем оплати свідчить тільки про визнання останнім порушень умов договору.

Прокурор також зазначає, що у позовній заяві ним вказувалось, як на підставу для розірвання договору, проведення відповідачем капітального будівництва, що є порушенням умов договору та приписів чинного законодавства, проте було безпідставно залишено судом апеляційної інстанції поза увагою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1008 від 14.09.2011 ТОВ "Посейдон Агро" виділено лісову ділянку площею 0,95 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" (квартал 29 виділ 8 майстерської дільниці №1) та розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, із укладенням з постійним лісокористувачем - ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" договору довгострокового користування лісовою ділянкою.

На підставі вказаного розпорядження між ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" (постійний лісокористувач) та ТОВ "Посейдон Агро" (тимчасовий лісокористувач) укладено договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, за умовами якого постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач бере у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей загальною площею 0,95 га строком на 49 років, що знаходиться на території Циблівської сільської ради (пункт 1.1 договору).

Договір зареєстрований в Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 22.09.2011 р. за № 14.

Згідно пункту 2.1 договору, у довгострокове тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 0,95 га, яка має наступні характеристики: знаходиться у постійному користуванні ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" (квартал 29, виділ 8 майстерської дільниці №1).

Передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення ділянки у постійного лісокористувача та без зміни цільового призначення (пункт 6.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що передача лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу здійснюється у 7-денний строк після реєстрації цього договору за актом приймання-передачі з встановленням меж лісової ділянки, збереження яких покладається на тимчасового лісокористувача.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору, тимчасовий лісокористувач сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів у сумі, затвердженій рішенням Київської обласної ради від 23.08.2011 р. № 175-09-VI "Про встановлення ставок збору другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів". Плата за довгострокове тимчасове користування лісами за перший рік використання лісової ділянки вноситься при укладенні цього договору, а за наступні роки проводиться на умовах попередньої оплати. Плата за використання лісової ділянки справляється також у разі, коли тимчасовий лісокористувач не використовує лісову ділянку за умовами договору, але дія договору не припинена.

У відповідності до пункту 9.4.5 договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Відповідна лісова ділянка передана ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" у користування ТОВ "Пойседон Агро", про що складено акт приймання-передачі об'єкта довгострокового тимчасового користування.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За приписами статті 18 цього Кодексу, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Статтею 20 Лісового кодексу України передбачені права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, зокрема, своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 10.3.2 договору, дія даного договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 22 Лісового кодексу України визначені підстави припинення права користування лісами та передбачено, що такими підставами для припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 26.06.2014 р., тобто до звернення прокурора до суду з даним позовом, ТОВ "Пойседон Агро" сплачено збір за спеціальне використання лісових ресурсів за 2012 - 2014 роки, що підтверджується квитанцією № 8681005 від 26.06.2014 р.

Згідно довідки Переяслав - Хмельницької ОДПІ № 563/10-17-25 у ТОВ "Посейдон Агро" станом на 21.11.2014 р. не має заборгованості зі сплати податків і обов'язкових платежів по КОР (а.с. 162).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, постійний лісокористувач - ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп" вказував на виконання відповідачем договору належним чином, відсутності будь - яких претензій до ТОВ "Пойседон Агро" та вказуючи на здійснення відповідачем за власний рахунок протиерозійні, протизсувні, берегоукріплюючі роботи тощо. Навпаки, як наголошував ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп", у зв'язку з відсутністю фінансування робіт, які виконуються тимчасовим лісокористувачем - ТОВ "Пойседон Агро", в результаті розірвання спірного договору, вказана лісова ділянка буде занедбана та державі будуть завдані збитки, у зв'язку з чим ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп", як сторона спірного договору, заперечував проти його розірвання (а.с. 158, 202).

Надавши оцінку наданим відповідачем доказам та встановивши обставини щодо відсутності заборгованості з боку відповідача станом на момент звернення прокурора до суду з позовом про розірвання договору, а також відсутності негативних наслідків для іншої сторони спірного договору - ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп", яким, в свою чергу, вказується на належне виконання ТОВ "Посейдон Агро" умов договору, відсутності претензій та здійснення товариством за власний рахунок дій з утримання лісової ділянки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 22.09.2011 р., укладеного між Державним агролісгоспом та ТОВ "Посейдон Агро" на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що як вбачається зі змісту позовної заяви прокурора, звертаючись до суду з вимогою про розірвання договору, останній також посилався на акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А138/191 від 16.07.2014 р. Державної інспекції сільського господарства в Київській області в якому зазначалось про проведення будівництва відповідачем капітальних споруд, дерев'яних альтанок та пішохідних доріжок на спірній ділянці.

ТОВ "Посейдон Агро" в апеляційній скарзі наголошував на тому, що зі змісту вказаного акта перевірки № А138/191 від 16.07.2014 р., на який посилається прокурор, вказаний акт, в порушення вимог Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132, підписаний лише державним інспектором сільського господарства Семенюк І.Д., в той час, як зі змісту акта вбачається, що перевірка ТОВ "Посейдон Агро" проводилась двома державними інспекторами сільського господарства - головними спеціалістами Семенюк І.Д. та Бойко О.І., а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження чи спростування будь - яких обставин (а.с. 29-33, 186-188).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 9.3.2 договору, тимчасовий лісокористувач має право за погодженням із власником лісів, постійним лісокористувачем в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Таке погодження постійним лісокористувачем було надано (а.с. 160).

Разом з цим, докази щодо проведення відповідачем в порушення умов договору, саме капітального будівництва в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. у справі № 911/3528/14 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач